Детальніше дізнатися про репресії, «розстріляне відродження», дисидентський рух і боротьбу за незалежність допоможуть аудіоуроки з нашого проєкту «Вчися вухами». Їх можна слухати під час уроків задля глибшого вивчення теми, удома для повторення матеріалу чи підготовки до уроку. Завантажуй і слухай без звʼязку, світла, в укритті чи під час прогулянки.

«Великий терор» в Україні – 10 клас

• Під час «Великого терору» 937–1938 років Україна стала ареною масових репресій, які особливо вразили інтелігенцію та політичних діячів. Політв’язнями ставали люди, яких звинувачували у «контрреволюційній діяльності», «шпигунстві» чи “націоналізмі». Серед них були письменники, митці, науковці, які прагнули зберегти українську ідентичність, а також ті, хто виступав проти радянського режиму. Переважна більшість політвʼязнів загинула, так і не дочекавшись справедливості. 
  

Розстріляне відродження або Червоний ренесанс – 10 клас

• Ціле покоління митців, письменників, науковців прагнули розвивати українську літературу, мистецтво та національну свідомість. Проте радянська влада вбачала в них загрозу своїй ідеології, тому більшість представників цього руху стали політв’язнями. Їх звинувачували у «буржуазному націоналізмі», «антирадянській діяльності» та «шпигунстві» , після чого піддавали арештам, катуванням і страчували. 
  

«Розстріляне відродження»: кого втратила література – 11 клас

• «Розстріляне відродження» стало періодом, коли українська література втратила ціле покоління талановитих письменників. Більшість із них стали жертвами політичних репресій, були звинувачені в “антирадянській діяльності” та знищені в таборах ГУЛАГу або розстріляні. Їхні твори забороняли, а імена десятиліттями викреслювали з історії. Ці письменники стали не лише символами боротьби за свободу, але й голосами, які намагалися донести правду, навіть ціною власного життя.
  

Вітер змін: політика «перебудови-прискорення-гласності» та її наслідки в УРСР – 11 клас

• Це стало переломним моментом для УРСР. Гласність дозволила підняти раніше заборонені теми, зокрема й про долю політв’язнів. В суспільстві почала відновлюватися пам’ять про репресованих діячів культури, науки й політики, а також про трагічні сторінки української історії. У цей період десятки колишніх політв’язнів, які роками перебували в таборах ГУЛАГу, були реабілітовані, а їхні імена повернуті з небуття. 
  

Василь Стус. В’язень з вільною душею – 11 клас

• Один із найвидатніших поетів-шістдесятників, який став політв’язнем радянського режиму. Його звинувачували у “антирадянській агітації”. Стус провів у таборах майже 13 років свого життя. Незважаючи на жорстокі репресії, голод і заборону писати, він до останнього дня боровся за право на свободу слова. Його смерть у таборі в 1985 році стала символом ціни, яку платили політв’язні за правду.
  

Обличчя дисидентства: Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл – 11 клас

• Левко Лук’яненко, один із авторів Акта проголошення незалежності України, провів 27 років у радянських тюрмах і таборах за свою правозахисну та політичну діяльність. Його непохитна позиція і віра у свободу стали прикладом для багатьох інших політв’язнів. В’ячеслав Чорновіл, журналіст, публіцист і політик, активно протистояв радянській системі, викриваючи злочини режиму у своїх творах. За свої переконання він неодноразово зазнавав арештів, тортур і перебував у таборах. Їхні історії — приклади мужності політв’язнів, які не зреклися своїх ідеалів навіть перед обличчям репресій.
  

Дисидентський рух: мирний спротив імперії та битва характерів – 11 клас

• Пропаганда прищепила громадськості, що СРСР – правова і справедлива держава, тож вже у 60-х роках таємні арешти викликали протести. Політв’язні, такі як Василь Стус, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл та інші стали уособленням битви характерів. Дисиденти вели боротьбу мирними методами — через слово, листи протесту, правозахисну діяльність, однак за це вони платили роками ув’язнень, таборів і нелюдських знущань. Їхній спротив не лише підривав основи радянської ідеології, а й закладав фундамент для майбутнього відродження незалежної України.
  

Голод, репресії та «розстріляне відродження». Які сторінки історії передували депортації 1944 року — історія Криму

• Тисячі письменників, художників і науковців були оголошені «ворогами народу» , ув’язнені як політв’язні або страчені. Ці акції винищення національної ідентичності заклали основи політики переселення та депортацій, зокрема кримських татар, німців, поляків і українців у 1944 році. Радянська влада прагнула повного контролю над народами, які чинили спротив або не відповідали імперському проєкту.

Нині росія продовжує тероризувати всіх, хто бореться та виступає за незалежність України, хто протистоїть окупації та насильницькому режиму. Сотні українців, кримських татар увʼязнені кремлем за їхні переконання й боротьбу і ми маємо памʼятати про них, боротися та робити все можливе задля повернення додому.

Проєкт «Вчися вухами» — це безоплатні аудіоуроки для учнів 6-11 класів. Вони не заміняють вчителя в класі, але допомагають опанувати тему та зменшити освітні втрати — під час відключень електроенергії, в укритті, за кордоном чи для додаткової освіти.

На сайті та подкаст-платформах вже є понад 600 уроків з історії України, всесвітньої та історії Криму, української мови та літератури, громадянської освіти, секс-освіти. Середня тривалість аудіоуроку — 20 хвилин. До уроків є рекомендації, що можна додатково подивитися, послухати чи почитати, а також невеликі практичні завдання: тести для самоперевірки або тема для есе.

Слухати можна на сайті проєкту та 5-х платформах: Spotify, YouTube, Apple Podcast, NV, Megogo.

Аудіоуроки з добірки створені за підтримки Educo, а також в межах Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні.

Нині проєкт «Вчися вухами» реалізовує «Смарт Освіта» в межах співпраці з ChildFund Deutschland і Educo та фінансування Sternstunden.

Обговорення організував наш проєкт аудіоуроків «Вчися вухами» та катедра Новітньої історії України (історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка).

«Мета нашого просвітницького заходу ховається у його назві — тобто, перш за все, це привернути увагу сучасного і майбутнього вчительства на важливості переосмислення історії Криму і його корінних народів. Фактично деколонізувати шкільну історію України й позбутися російських шкідливих наративів, які, на жаль, і зараз продукуються. Багато хто зі спікерів під час виступів зазначали, і я теж про це повторюю — абсолютна більшість дітей, які зараз ходять до школи, у Криму ніколи не були, вони не мають жодного уявлення про історію півострова. Тож, як вчитель/ка історію Криму на уроці дітям трактуватиме, так діти й понесуть потім у життя ці знання. 

– Тому, на нашу думку, важливо працювати з молодим, незаангажованим, поколінням українців, аби в майбутньому саме вони, працюючи з дітьми чи здійснюючи історичні дослідження, були цими трансляторами вже деколонізованої історії України. Тими, хто розуміє значення словосполучення: «політична нація в Україні» і бере участь у її формуванні», – звертає увагу Юлія Топольницька, модераторка зустрічі, кандидатка історичних наук, асистентка кафедри новітньої історії України КНУТШ, співавторка підручників, посібників та курсів з історії та громадянської освіти, співавторка курсу «історія Криму» проєкту аудіо уроків «Вчися вухами».

Юлія Топольницька пояснює, що згідно з Конституцією України, українською нацією є сукупність громадян України, незалежно від етнічного походження чи релігійного сповідання, які усвідомлюють свою приналежність до української держави. 

Як зазначили під час вступу організатори, упродовж століть імперська, а згодом тоталітарна совєцька росія створювала фальшивий історичний наратив щодо поневолених нею народів та земель: як етнічної групи українців, так і кримських татар, караїмів та кримчаків. Тож тривалий час історія кримського півострова та корінних народів залишалася великою білою плямою й в історії України.

«Дуже важливо, щоби історія Криму була інтегрована в шкільну освіту ще з одної причини — кримські татари, етнос, найчисельніший серед корінних народів України, за віросповіданням мусульмани, а це відкриває Україні двері до політичної співпраці з країнами ісламського світу», – каже Ірина Шарова, менеджерка проєкту «Вчися вухами», редакторка курсу аудіоуроків «Історія Криму».

До зустрічі долучився Мартін-Олександр Кислий, кандидат історичних наук, історик, дослідник історії Криму, співавтор проєкту «Когнітивна деокупація Криму» для Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим коротко розповів про історію півострова та як Росія нав’язувала тут свою владу. 

«У Криму радянська імперія створила новий образ колонізованої території: всерадянського курорту та історичної російської землі. Цей наратив підкріплювався історичними пам’ятками, культурними об’єктами та домінуванням російськомовного слов’янського населення. Результатом цієї 200-літньої колонізації Криму російськими та радянськими поселенцями стала повна заміна населення і знань про цю землю. Росія підмінила історію Криму історією росії», – звертає увагу Мартін-Олександр Кислий.

«На жаль, наші уявлення та знання про Крим сформувалися під впливом російського колоніального наративу. У літературі, кінематографі та народній творчості Крим часто зображувався як місце відпочинку, захоплення, натхнення. Для багатьох поколінь українців півострів став символом теплих спогадів про свої відпустки. Такі образи укорінилися в суспільній свідомості та сприймаються як частина історії та культурного надбання України. Але окупація Криму у 2014 році поклала початок поступовим змінам наших уявлень про Крим. Ці події призвели до хвилі зацікавленості історією регіону та його корінного населення», – каже Мартін-Олександр Кислий.

З промовою також виступив офіцер ЗСУ Олександр Панарін, кандидат історичних наук, історик, автор підручників і посібників з історії. 

«Крим буде вінцем успіху й української дипломатії, й української зброї у відновленні кордонів України та святкуванні перемоги України над російським ворогом. З Криму все починалося у 2014 році, і Кримом все має закінчуватися в питанні відновлення історичної справедливості. 

Це війна за історію: немає тих підстав, які ми звикли розглядати як причини традиційних війн протягом 5000 років писемної історії людства, і які б повністю підпадали під характеристику війни Росії проти України. Це війна за історію, без якої Росія не може мати свого міфу, не може легітимізуватися як держава. Півострів має стати остаточною крапкою в самоствердженні української історії як колиски історії середньовічної держави з назвою Русь-Україна із центром в Києві, на яку росія не має права претендувати», – впевнений Олександр Панарін.

Антоніна Макаревич, кандидатка історичних наук, дослідниця історії Османської імперії, учителька та співавторка підручників з історії та громадянської освіти розповіла про моделі навчальної програми за класами та присутність у цих програмах історії Криму.

«Коли ми переходимо до написання підручників, тут включається особиста відповідальність різних авторських колективів, які трансформують бачення модельних навчальних програм, і з огляду на свій власний досвід, відчуття та зацікавлення формують та наповнюють підручники тими сенсами, які вони хочуть закладати. Авторські колективи можуть більшою чи меншою мірою наповнювати підручники історією Криму», – звертає увагу Антоніна Макаревич.

Під час своєї промови Ірина Вишня, кандидатка історичних наук, викладачка історії та правознавства докладно розібрала шкільні підручники за різні роки та класи на предмет представлення історії Криму — у багатьох із них не було окремо виділеної теми про Крим і депортацію кримських татар.  

«Ті підручники, які почали виходити після повномасштабного вторгнення, містять набагато більше інформації про Крим, зв’язки України та Криму, громадян України кримськотатарського походження і їхню роль в нашому суспільстві. Для дітей потрібно більше знати про Крим як частину України, бо вони з цими знаннями потім виходять у світ і несуть далі, діляться зі своїми друзями за кордоном. Відповідно, якщо у них будуть знання про Крим не як щось, що росія захопила у 2014 році, а як про частину України й будуть знання про особливості культури кримськотатарського населення — це дуже добре вплине на те, як вони будуть розповідати про це іншим», – каже Ірина Вишня. 

В обговоренні взяла участь також Мамурє Чабанова, філологиня, перекладачка та викладачка кримськотатарської мови, співавторка онлайн курсу «Qırım: Крим — це ми». Перекладачка звернула увагу на важливість збереження кримськотатарської мови, а також спільну відповідальність за це як етнічних українців, так і етнічних кримських татар. Зараз за класифікацією ЮНЕСКО кримськотатарська мова є під загрозою зникнення, до чого, зокрема, призвела депортація-геноцид кримських татар та відривання народу від мовного ареалу. Через 40 років, коли кримські татари здобули змогу безперешкодно повертатися на рідну землю, вони однаково мали виборювати право на вивчення кримськотатарської мови. 

«Мова — це невіддільна частина історії. Збереження та розвиток кримськотатарської мови — це наша спільна відповідальність і перейматися цим питанням мають не тільки кримські татари, адже це питання повернення Криму, бо мова важлива. Ми маємо самі вивчати кримськотатарську, стати її амбасадорами й заохочувати інших. У контексті уроків історії Криму також необхідно проговорювати важливість збереження кримськотатарської мови», — наголошує Мамурє Чабанова. 

Під час зустрічі виступив також Олександр Охріменко, кандидат історичних наук, співавтор онлайн курсу «Qırım: Крим — це ми» розповів про курс, а також про акценти, які є важливими у вивченні історії Криму. 

«Ідея плетива курсу — це щоби він не був звичним: ось говоримо про історію, про географію, про культуру, мову, і воно все розрізнене. Курс сплетено так, щоби він не складався зі шматків. Нерозривність та невід’ємність Криму — хороша декларація, але це важко зробити на практиці. Щоби одомашнювати й присвоювати в повсякденному житті треба мати літературу та словники, доступні вдома на полиці чи в смартфоні. 

Нам потрібно видавати пам’ятки кримськотатарського народу (факсиміле, перекладів, оригіналів та інструкцій до розуміння). Необхідні педагогічні студії: додаткові матеріали для вчителів, нормалізація культури Криму, а також слід врахувати створення «міфологічного Криму», адже ми розповідаємо про той Крим, спадщина якого не є зруйнованою та модифікованою, як зараз. Важлива популяризація, зокрема і через англомовний курс про Крим, міждисциплінарні зв’язки та співпраця між фахівцями, а також розвиток діаспоральних студій», — каже Олександр Охріменко.

Вагомі кроки в популяризації та інтеграції історії Криму зробила команда нашого проєкту «Вчися вухами». Нині доступно вже понад 20 уроків на сторінці в добірці «Історія Криму».  Робота над аудіоуроками триває і команда планує продовжувати посилювати інтерес до теми Криму та його корінних народів.

«Ми з колегами вже на парах для майбутніх вчителів історії й істориків будемо і далі рухатися в напрямку вписування історії Криму та його корінних народів в історію України й формування нового національного історичного наративу. Гадаю, наша кримська зустріч показала, що є запит на проведення подібних просвітницьких заходів, будемо працювати над цим, тож слідкуйте за новинами», — розповіла Юлія Топольницька.

Також команда проєкту «Вчися вухами» розробила брошуру для освітян про те, як і навіщо вчителям історії працювати з темою Криму. З неї можна дізнатися:

• які штучні наративи щодо Криму та його історії були сформульовані в імперській та тоталітарній росії;
• які складнощі виникають в процесі розвінчування цих наративів;
• як аудіокурс «Історія Криму» був створений для цілісного вивчення історії півострова;
• як інтегрувати аудіоуроки «Історія Криму» у шкільні уроки з історії України;
• конспект (методичну розробку) уроку «Альтернативна історія Криму».

Цифрова версія брошури доступна за посиланням.

Аудіоуроки «Історія Криму» було створено ГО «Смарт освіта» в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст цього проєкту є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.

Нині проєкт «Вчися Вухами» продовжує розвиватися в межах співпраці ГО «Смарт освіта» з ChildFund Deutschland і Educo та фінансування Sternstunden.