Ми визначили топ-5 епізодів, які ви прослуховували найбільше:

Перше місце: Освітні втрати й розриви: як розрізнити, виміряти і подолати (3 сезон, 2881 слухач)

У цьому епізоді Тетяна Вакуленко, заступниця голови Українського центру оцінювання якості освіти, говорить із ведучою Галиною Титиш про освітні втрати й розриви та НМТ-2023. Із серії подкасту ви дізнаєтеся, у чому різниця між освітніми втратами та освітніми розривами, чому для дослідження знань учнів обрали 6 й 8 класи та українську мову й математику, і які інструменти подолання освітніх втрат можуть бути ефективними в Україні.

Друге місце: Шкільна математика: чому потрібна всім та що не так з уроками математики в Україні (3 сезон, 2404 слухачі)

Керівниця ⁠⁠⁠«Смарт освіти», ведуча подкасту⁠⁠⁠ Галина Титиш говорить із Тарасом Павловим, вчителем математики та викладачем Київської школи економіки про те, навіщо нам всім знати математику та як використовувати її в буденному житті, а також, як варто трансформувати зміст математичної освіти в Україні. З цього епізоду ви дізнаєтеся, де в шкільній програмі закінчується «математика для життя», і як переконати дитину, що цей предмет їй потрібний. 

Третє місце: Як гаджети впливають на мозок дитини | Віктор Комаренко (1 сезон, 1492 слухачі)

У цьому епізоді говоримо з нейрофізіологом, кандидатом біологічних наук співзасновником та керівником освітнього та дослідницького напрямів Beehiveor Віктором Комаренком. У розмові ви почуєте про три етапи засвоєння інформації, та що мотивує нас навчатися, як сформувати в дитини бажанням вчитися, а також чи відрізняється мотивація вчитися офлайн та онлайн. І звісно ж з епізоду ви дізнаєтеся про те, як насправді гаджети впливають на мозок дитини й чому покарання лише демотивує. 

Четверте місце: Стрес у війну: як допомогти собі та дітям (2 сезон, 1213 слухачів)

Кандидат біологічних наук Петро Чорноморець розповідає у цьому епізоді про те, як дорослим підтримати дітей та допомогти їм вчитися у час постійного стресу війни, як мінімізувати шкоду від постійної невизначеності під час тривог. Зокрема,  йдеться і про те, як стимулювати навчання під час стресу, підтримати дітей і які особливі ризики несе стрес війни для учнів молодшої школи — чому раннє «дорослішання» небезпечне. У цьому епізоді ви почуєте, як правильно визначити рівень стресу у дитини та їй допомогти. 

П’яте місце: Як увімкнути мозок дитини | Катерина Ясько (1 сезон, 1157 слухачів) 

Катерина Ясько, психологиня, засновниця просвітницької ініціативи «Empatia.pro» та керівниця громадської спілки «Інститут інтегрального розвитку» розповіла про те, як допомогти дітям рости цілісними й активними. Ведуча подкасту – Оксана Макаренко, співзасновниця «Смарт освіти».

В епізоді ви почуєте про цілісний розвиток дитини: горизонтальні та вертикальні навички, як онлайн впливає на розвиток та якою є зріла людина за психологією розвитку. Ви отримаєте відповідь на запитання, чому не потрібно спішити карати дитину за агресію і як дорослий має підтримувати дитину?

ТОП-5 текстів, що вийшли на медіа «Нова українська школа» за мотивами епізодів подкасту, трохи відрізняється від пʼятірки прослуховувань. Отже, найцікавішими для читання стали:

Перше місце: Що робити батькам, аби дитина вчилася краще (1 сезон, 39 753 перегляди)

Епізод присвячений тому, що батьки можуть зробити аби допомогти своїм дітям досягати кращих результатів у навчанні. Мовою цифр, чітких наукових даних про це говорить заступниця голови Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко. 

У статті йдеться про те, як на навчальні результати дітей впливають їхні домашні обов’язки, гуртки, а також спільне читання книжок із батьками. Також Тетяна Вакуленко розповіла, як батькам правильно долучитися до виконання домашніх завдань своїх дітей і як на навчання дітей впливають їхні старші брати й сестри, яку роль в цьому відіграють сімейні традиції та фінансова залученість батьків до школи. У статті ви прочитаєте й рекомендації, що робити батькам, аби допомогти дитині вчитися краще.

Друге місце: Як зробити онлайн-навчання цікавим та ефективним (1 сезон, 30 525 переглядів)

СЕО та співзасновник EdEra Ілля Філіпов розповів про те, як зробити онлайн-урок цікавим та як має різнитись онлайн-навчання для дітей різного віку. Також у статті ви прочитаєте, як студії онлайн-освіти EdEra вдалося закохати дітей у фізику, і які є інструменти та методики для онлайн-освіти, як оцінювати та персоналізувати дистанційне навчання. Ведуча подкасту – Оксана Макаренко, співзасновниця «Смарт освіти».

Третє місце: «Ідеального інструменту подолання освітніх втрат не існує, але можна комплексно використовувати найкращий досвід», – Тетяна Вакуленко (3 сезон, 26 777 переглядів)

Це текстовий варіант епізоду, що посів перше місце у топі прослуховувань. Тут ви дізнаєтеся, у чому різниця між освітніми втратами та освітніми розривами, чому для дослідження знань учнів обрали 6 і 8 класи, українську мову й математику, та які інструменти подолання освітніх втрат можуть бути ефективними в Україні.

Четверте місце: Чому діти не читають і що з цим робити: поради від дитячої письменниці Тетяни Стус (1 сезон, 20 304 перегляди)

Тетяна Стус,  дитяча письменниця, засновниці проєкту підтримки дитячого читання «BaraBooka» розповідає в епізоді про те, чому українські підлітки не читають і до чого тут задоволення, та які сюжети цікаві теперішнім підліткам. Зі статті ви дізнаєтеся, чи можуть книжки конкурувати з відео на ютюбі та як зацікавити читанням підлітків. Також письменниця подає інструменти для вчителів, щоби діти полюбили читати й радить ТОП-5 книжок та авторів, які зацікавлять підлітків і  молодших дітей. Зокрема, є поради, що сказати й зробити батькам, щоби зацікавити читанням малу дитину. 

П’яте місце: Справжня НУШ у середній школі чи її імітація? Що необхідно зробити для реформи прямо зараз (3 сезон, 18 288 переглядів)

Цей епізод — розмова з Лілією Гриневич, міністеркою освіти і науки України 2016–2019 років про те, які реальні результати НУШ та що варто робити для збереження реформи. У матеріалі ви прочитаєте про те, який нині стан реформи НУШ, чи можлива ефективна підготовка вчителів під час війни та що зробити для НУШ зараз, щоби вона насправді була реформою. Ви також дізнаєтеся, як запровадити трирічну старшу школу й чому необхідно оновити зміст освіти під час війни.

Подкаст створений за підтримки ⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠Фонду Фрідріха Науманна за Свободу⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠.

Всеукраїнську акцію з промоції дитячого й підліткового читання «#Живі письменники» започаткував «Український інститут книги» за ідеєю Тетяни Стус — письменниці, засновниці проєкту підтримки дитячого читання «BaraBooka», яка зараз є завідувачкою лабораторії дитячого читання МАН та за підтримки директорки УІК Олександри Коваль. Команда проєкту «#Живі письменники» — це методистки лабораторії, а також психологи, літературознавці та письменники. 

Першим продуктом проєкту стали 10 відеороликів із відомими письменниками у супроводі методичних розробок уроків про них для вчителів, створених Анною Третяк. Зараз на Ютуб-каналі проєкту вони набрали сукупно сотні тисяч переглядів. Також команда випустила довідник сучасних письменників із контактами, аби вчителі могли запрошувати їх на уроки, і три посібники для батьків та освітян, ідея яких належить Галині Титиш та Світлані Сом, а постійну психологічну експертизу здійснює Світлана Ройз. Третій посібник укладався вже під час повномасштабного вторгнення:

«Ми вирішили створити третій посібник «#Живі письменники: як говорити з дітьми про війну та мир» саме тематичним, бо життєві виклики змушували перебудувати напрямок роботи від промоції читання взагалі — до створення інструментів життєстійкості, опанування важких досвідів і буквально підказок —  як говорити з дітьми про війну.

Спочатку провели декілька експертних вебінарів, під час яких намацували тему, як говорити і як не говорити про війну. Тоді я зрозуміла, що нам дуже потрібно давати напрямок як говорити й про мир також. Ми повинні давати дітям бачення майбутнього, на яке вони можуть орієнтуватися. Принциповою терапевтичною базою всіх матеріалів — статей, вебінарів, методичних розробок – цього напрямку стало не зосередження на «посттравматичних розладах» (це — справа відповідних фахівців, наголошую), а підсвічення можливостей посттравматичного розвитку, виростання», – каже Тетяна Стус, керівниця проєкту «#Живі письменники». 

Окрім матеріалів, доступних на сайті проєкту, також постійно відбуваються зустрічі для батьків, дітей та освітян із письменниками. Часто, каже Тетяна, педагоги запрошують на онлайн-зустрічі з дітьми, а до київських шкільних колективів письменники їздять наживо: 

«Усі заходи з дитячими письменниками від лабораторії дитячого читання «БараБука» Малої академії наук України відбуваються саме під титлом цієї всеукраїнської акції «#Живі письменники». У нас щорічно відбувається кілька заходів на великих публічних майданчиках, зокрема «Книжковий арсенал», «Книжкова країна», а також локальні менші зустрічі. Зустрічаємося у школах із дітьми та педагогічними колективами, зокрема, знайомлячи вчителів із методиками роботи з сучасними текстами», – розповідає експертка.

Проєкт продовжує розвиватися й наразі команда лабораторії дитячого читання разом із вчителькою-методисткою Людмилою Ковальовою з Бучанського ліцею працює над серією навчальних посібників «Кола читання з котозавриком». Уже надруковані дві читанки для першого і другого класу, згодом планують випуск читанок для третього і четвертого:

«Із видавництвом «Літера» ми представляємо сучасні твори для дітей українських авторів. Перша і друга читанки мають відгуки, які дуже надихають. У кожній із читанок близько тридцяти імен сучасних українських авторів. Десь 70% текстів — це сучасна література, але на прохання вчителів і для балансу там є трохи класики, фольклору й перекладів, адже це потрібно для контекстів та зв’язку з програмами НУШ. 

Методична база підготовлена до того, щоб працювати з новим корпусом значень, із новою стилістикою, із поглибленими темами, до яких це покоління вже готове й дуже спрагле. Розлогий методичний супровід має полегшити вчителям адаптацію до роботи з новими смислами, іменами і з незнайомими досі творами», – пояснює Тетяна Стус.

Кола читання, які пронизують усі чотири читанки, є смисловою структурою, на якій будуються збірники. Вона покликана допомагати дитині формувати широкий світогляд:

«Кола читання в нас — це ті смисли, що допомагають формуватися ідентичності дитини. У першому класі йдеться про маленьке сімейне коло, у другому — вже про дружнє коло. Це проходить наскрізною ниткою через усі тексти, завдання і методичний супровід. 
У третьому класі вже складніша структура, ми показуємо, що кола об’єднуються. У четвертому буде ще складніше: охопимо світоглядне поняття життєвих «спіралей», будемо показувати, що життя не статичне, має ріст угору, розширення горизонтів. І зокрема будуть художні тексти про видатних українців, відомих у світі, обережно торкатимемося теми «Дому» — втрати, набуття його нового значення», – ділиться Тетяна Стус.

Окрім читанок команда лабораторії дитячого читання також доповнює рубрики на сайті, які допомагають педагогам знайомитися із новими методиками читання та знайомить із зарубіжним досвідом, а також досвідом українських експертів. Автори рубрики дають різноманітні підказки про те, як читати, аби було цікаво й усвідомленість читання ставала глибшою.

Проєкт «#Живі письменники» бере участь й у всеукраїнських книжкових подіях: на великі книжкові фестивалі, наприклад, «Книжковий арсенал», команда складає список рекомендованих книжок, а також за запитом робить дитячу програму.

«Один із наших дуже натхненних кейсів був восени 2024 року на новому книжковому фестивалі «Фундамент» в Українському домі. Фестиваль саме про культуру й мистецтво, тобто там, де дитяча література має величезний потенціал, але дуже часто залишається на задвірках «високочолих» заходів. Директорка Українського дому Ольга Вієру запросила нас зробити дитячу програму на основі дитячих книжок про мистецтво й культуру.

Оскільки для магістральних тем книжкових та літературних фестивалів ми зазвичай складаємо список рекомендованих книжок сучасних українських авторів, то до теми фестивалю «Фундамент» у нас теж були рекомендації видань на мистецькі теми. 

Був майстер-клас від Ірени Панаріної, яка створила абетку-концепт «Птахабетка», де в авторській техніці з ниток вона створила птахів України, більша частина яких у «Червоній книзі». На кожну літеру там є назви птахів та інформація про них. На майстер-класі ми також створювали цих птахів, обговорювали, слухали, як вони співають. Захід мав величезну популярність», – каже  Тетяна Стус.

На торішньому фестивалі «Книжковий арсенал» ключовою темою для команди була інклюзія, безбар’єрність. І планується, щоб ця тема стала магістральною для наступного, четвертого збірника проєкту. 

«Після того, як говорити з дітьми про війну та мир, ми заглибилися далі — як говорити з дітьми про безбар’єрність, з акцентом на тому, що тепер перед очима дітей буде дуже багато людей з інвалідністю, пов’язаною з війною. І це важка, неопрацьована нашим суспільством, тема, для якої потрібно давати інструменти й підказки, які б можна було зразу імплементувати в комунікацію з дітьми — як у школі, так і в родинах.

На підтримку подій на «Книжковому арсеналі» ми уклали список тематичних видань, провели перші вебінари для освітян. І тепер збираємо рецензії на книжки, які або прямо розповідають про людей з інвалідністю, або мають другорядних персонажів з інвалідністю. Осмислюємо етичні норми, і як тему можна донести дітям через сучасні українські книжки. Список, попри важкість та складність теми, досить великий — вже є близько 30 книжок, які нещодавно видані», – ділиться планами письменниця.  

Тетяна додає, що найбільш наснажливі відгуки щодо роботи проєкту — це радість самих дітей:

«Діти радіють, що це є жива людина: не пам’ятник чи портрет на стіні, а людина серед них. Щоб підсилити в дітях життєвість, ми маємо дати їм стійкі опори. Спиратися на щось абстрактне важко, а дітям — неможливо поготів. Минуле ми поважаємо за те, що воно було, але дитина не може спиратися на нього, бо там не лежить її досвід. Та ще й зважаючи, як минуле дітям транслюється в школі — безрадісне, сповнено болю й трагедій. Дитина формує бачення свого майбутнього на основі тут і тепер, і ця основа має відгукуватися їй у всіх сенсах», – вважає Тетяна Стус. 

Ознайомитися з усіма трьома посібниками, а також подивитися відео з мудрими, бешкетними, пізнавальними розмовами письменниками можна на сайті проєкту «#Живі письменники» або в ютубі за тегом, ідентичним назві проєкту. 

Завантажити третій тематичний посібник про те, як говорити з дітьми про війну та мир, можна за покликанням.

«Національний учнівський конкурс «Пишемо есе» засвідчив важливу тенденцію: діти прагнуть бути почутими. Ми отримали неймовірну кількість креативних есе на вільну тему, тобто це та категорія, де учні та учениці могли найбільш глибоко та вільно розкрити перш за все свої емоції, думки та переживання. 

Читати такі роботи було особливо щемно та цінно, адже в основному діти обирали теми, повʼязані з нашим сьогоденням — часом війни, вимушеної еміграції та адаптації в нових середовищах. Також учні та учениці багато рефлексували про самотність та питання свідомо вибору. Ці тексти — свідчення їхнього покоління, а відтак їхні голоси — голоси нашого майбутнього, і до них варто дослухатись. 

Також журі уважно опрацювало й аргументативні есе. Це категорія, яка продемонструвала важливість використання в постійній практиці на уроках мови та літератури інструментів нашого проєкту. На жаль, на загал ще складно дається формулювання тези, добір сильних аргументів та дотримання чіткої логіки тексту. Тому щиро раджу ознайомитися з методичними розробками проєкту та спробувати інтегрувати вправи в щоденні уроки. Це значно поліпшить поступ у розвитку навички написання есе», – каже Катерина Молодик, методистка «Національного проєкту: пишемо есе», членкиня журі конкурсу.

Барабанний дріб… І ось наші переможці у двох категоріях: 8-9 клас та 10-11 клас:

Категорія: 8–9 клас

• Перше місце, 9 клас

Андрій Анікін (креативне есе)

• Друге місце, 9 клас

Дарина Амеліна (аргументативне есе)

• Третє місце, 9 клас

Катерина Вакуленко (креативне есе)

Категорія: 10–11 клас

• Перше місце, 10 клас

Анна Купрійчук (креативне есе)

• Друге місце, 11 клас

Каміла Горбачова (креативне есе)

• Третє місце, 11 клас

Маргарита Костенко (аргументативне есе)

Вітаємо переможців і бажаємо їм подальших творчих успіхів та ще більше перемог.

Журі також визначило лауреатів конкурсу, які отримають корисні призи. Вони не увійшли до шестірки переможців, але мають роботи, варті уваги: 

• Аріна Чернюк 
• Дарина Кураш
• Анастасія Дронь
• Ольга Дементьєва

До оцінювання есе конкурсантів ми залучили досвідчених експертів та експерток. Вони визначили найкращі роботи за критеріями, які ми оголошували на початку конкурсу.

• Галина Титиш, очільниця ГО «Смарт освіта», тренерка «Національного проєкту: пишемо есе», засновниця «УП.Життя». 
• Тетяна Стус, українська письменниця та літературознавиця, авторка книжок для дітей та підлітків, засновниця й керівниця «БараБука», тренерка «Національного проєкту: пишемо есе». 
• Марія Титаренко, есеїстка, журналістка, медіадослідниця, членкиня PEN Ukraine, кандидатка наук із соціальних комунікацій, викладачка у Школі журналістики та комунікацій УКУ, тренерка «Національного проєкту: пишемо есе». 
• Василь Терещенко, заступник директора Український центр оцінювання якості освіти, кандидат філологічних наук, доцент. 
• Сергій Омельчук, перший проректор, професор кафедри української і слов’янської філології та журналістики Херсонського державного університету. 
• Катерина Молодик, Заслужений учитель України, методистка ГО «Смарт освіта», тренерка «Національного проєкту: пишемо есе».

Завдяки підтримці наших партнерів, крім грошової винагороди, переможці отримають корисні призи: ранці, шопери, запискники, термочашки та багато іншого. Дякуємо Grammarly, Посольству Швейцарії в Україні, Міжнародному фонду «Відродження» та EdPro.ua  за підтримку дітей та розвиток написання есеїв серед учнівства.

Також щиро дякуємо усім учасникам за сміливість та наснагу на цьому нелегкому шляху удосконалення письма і бажаємо подальших успіхів та нових перемог! 

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education. 

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Друк Збірників для учнівства здійснювався за підтримки Швейцарії.

«Національний проєкт: пишемо есе» – інноваційне навчання письма для учителів та учнів, що передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, які сприятимуть розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності українських школярів. 

Ці матеріали «Смарт освіта» розробила на основі інструментів National Writing Project (США) з доведеною ефективністю (за результатами досліджень SRI). Методика передбачає роботу з медіатекстами та джерелами, що є вкрай важливим для країни, яка воює та зазнає пропагандистських атак. 

Зараз проєкт заходить у фазу пілотування, під час якої команда «Смарт освіти» допомагає запроваджувати матеріали у школах та збирає відгуки, щоби покращити методичні посібники.  

«Цей проєкт пропонує не просто ефективні методики з розвитку навички аргументованого письма, а в першу чергу допомагає змінити спосіб мислення від фокуса на результат до усвідомлення важливості процесу письма. За такого підходу наші учні та учениці матимуть простір для спроб, вільний від страху помилок та можливість пошуку власного голосу», – звертає увагу методистка, вчителька української мови та літератури Катерина Молодик.

За звітами УЦОЯО щодо результатів аналізу робіт вступників на зовнішньому незалежному оцінюванні, здатність випускників аргументовано писати есе – це серйозна проблема українських шкіл ще до початку повномасштабного вторгнення. 

Під час повномасштабного вторгнення учні не пишуть есе на НМТ (національний мультипредметний тест), тому даних про вміння випускників писати немає. Але можна припустити, що ситуація не покращилася, а, ймовірно, погіршилася через стрес, перехід на онлайн-навчання, постійні повітряні тривоги та скасування вимоги писати есе в новій екзаменаційній формі – НМТ. 

А результати міжнародного порівняльного дослідження PISA-2022 свідчать, що українські 15-річні учні мають проблеми з читацькою грамотністю. Їм важко критично оцінювати інформацію з тексту, розрізняти факти і судження, відділяти релевантну інформацію від зайвої. Українські школярі відстають від своїх однолітків з країн Організації економічного співробітництва та розвитку на 2,5 роки за їхньою читацькою грамотністю. 

Від проєкту команда очікує, що учні та учениці  навчаться аналізувати, досліджувати й рефлексувати щодо медіатекстів і створювати аргументовані есе з якісною доказовою базою, а учителі та учительки – стануть амбасадорами/-ками для колег у своїх регіонах та будуть поширювати здобуті у пілоті знання та навчики. 

«Смарт освіта» у межах «Національного проєкту: пишемо есе» надаватиме супервізію впродовж усього року, а також проводитиме додаткові вебінари, тренінги як від українських експертів, так і від іноземних. Команда також проведе два тестування (на початку навчального року та наприкінці), щоб мати релевантні дані про ефективність інструментів. На майбутнє планують створити онлайн-курс для освітян «Академічне письмо».

Про те, як учителі та учительки проходили п’ятиденне навчання з методик письма за участі Галини Титиш, Тетяни Вакуленко, Василя Терещенка, Тетяни Стус, Марії Титаренко, Катерини Молодик, Тетяни Байдаченко, Оксани Шуневич, Марії Блажко, Ірини Калітовської, Лідії Поворознюк та Галини Калужної можна прочитати за посиланням.

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Із вступним словом до учасниць і учасників звернулися Том Фокс, колишній директор із розробки сайтів для National Writing Project (Національного письменницького проєкту) та почесний професор англійської мови в Університеті штату Каліфорнія та Еліс Ейдман-Аадал, виконавча директорка National Writing Project (до 31 грудня 2023 року). Вони розповіли про початок проєкту в 2021 році, важливість і цінність проєкту та побажали учасникам плідного навчання.

Після чого керівниця «Смарт освіти» Галина Титиш поділилася, що цей проєкт велика мрія її та команди загалом:

Із цим проєктом така довга історія, іноді мені здається, він чекав свого часу, коли він має зʼявитися. Тому що американська частина з навчанням мала розпочатися 24 лютого 2022 року. Але зрозуміло, що в цей день нічого не розпочалося. Зараз ми не маємо актуальних даних щодо навичок письма учнів, проте, проєкт не втратив важливість. Ми прагнемо покращити навички учнів висловлювати свою думку на письмі, підвищити рівень читацької грамотності. І ми розуміємо, що найефективніший спосіб зробити це – змінити підхід до викладання письма в школах загалом, надати вчителям знання, методики, навички й матеріали для ефективного навчання письма.

Тож упродовж 5 днів учительки й вчителі отримували унікальні знання, корисну інформацію та детальний план роботи над розробленими методиками завдяки нашим тренерам/-кам і спікерам/-кам: Галині Титиш, Тетяні Вакуленко, Василю Терещенку, Тетяні Стус, Марії Титаренко, Катерині Молодик, Тетяні Байдаченко, Оксані Шуневич, Марії Блажко, Ірині Калітовській, Лідії Поворознюк та Галині Калужній.

У перший день учасниці та учасники знайомились одне з одним й з діяльністю «Смарт освіти». А також говорили про необхідність запровадження даних методик в українських школах, оскільки нинішні знання не дають можливості учням виконати завдання із написання есе при складанні НМТ чи ЗНО. Детально про сучасні виклики, розвиток усвідомленого письма та читацької грамотності серед українських учнів розповідали: Тетяна Вакуленко, директорка Українського центру оцінювання якості освіти та її заступник Василь Терещенко, спираючись на результати PISA. 

Також у цей день почали роботу й над першим модулем «Національного проєкту: пишемо есе» — Процесуальний підхід до письма, — під пильним керівництвом очільниці «Смарт освіти» Галини Титиш та нашої методистки Катерини Молодик.

Завершували цей день разом із Тетяною Стус, поетесою, авторкою дитячих книг, керівницею лабораторії дитячого читання «БараБука» НЦ «МАНУ». Під час майстерки письменниці педагоги заглибились у вікову психологію в контексті креативного письма та застосовували знання на практиці.  

А потім учасниці й учасники писали, переписували й знову писали протягом наступних днів навчання в межах «Національного проєкту: пишемо есе». Наші тренерки детально знайомили освітян із різновидами есе та їх метою, зокрема глибше розібралися в тому, що таке:

• формальне есе
• вільне письмо
• процесуальне письмо
• графік тексту, його структура
• схеми речень для написання коментарів
• теза і чим вона відрізняється від аргументів
• як поєднати всі структурні елементи в аргументований текст

За словами вчителів, вони самі стали учнями й зрозуміли, що важливо чути свій голос, фіксувати всі думки, пробувати вільно писати й не боятися виходити за межі усталених рамок і звичок. Дехто з вчителів зазначив, що вони бояться перечитувати свої тексти й переписувати їх, а під час навчання зʼясували, що це не так вже і страшно.

Кожен навчальний день завершувався рефлексією та підсумками: «Я така зараз багата людина – бо я знаю, що я вмію писати класні тексти»,  — поділилась одна з учасниць тренінгу.

Хедлайнеркою навчання з майстеркою «Креативне письмо» була Марія Титаренко. Завдяки досвіду пані Марії — есеїстки, журналістки, медіадослідниці, членкині PEN Ukraine, кандидатки наук із соціальних комунікацій, стипендіатки програми імені Фулбрайта (2008-2009) та викладачки, — учасниці та учасники тренінгу розглянули детальніше, що таке «латеральне (креативне) мислення»: його концепцію, техніки, принципи, методики та вправи для розвитку:

Креативний спосіб мислення може розвинути в собі буквально кожен та кожна і для цього не обов’язково мати натхнення. Адже креативне мислення можна тренувати, так само як і логічне, використовуючи різні методи й вправи.

За словами тренерки, головне у письмі — не боятися розпочати та знайти свій унікальний й креативний підхід до письма. Для цього слід «виписатися», а отже писати багато. А також есеїстка радить запропонувати дітям створювати тексти не від свого імені, а від незвичної істоти, наприклад картини на стіні, кактуса у кімнаті: «Ваше письмо має бути унікальним, як наші відбитки пальців», — говорить пані Марія.

Слід наголошувати учням і ученицям, що не все виходить з першого аркуша. Для написання гарного тексту потрібен час:

Головне – дозволяйте учням експериментувати та помилятися. Пояснюйте, що сам текст не є якимось божеством – його можна переписувати, закреслювати, писати знову із чистої сторінки. Наша мова гнучка, і з нею можна працювати в різні способи», — ділиться пані Марія.

Тренінг завершився автограф-сесією книги «Не музи, а мʼязи. 50 вправ із творчопису», авторкою якої і є Марія Титаренко. 

Після завершення навчання майже пів сотні освітян впроваджуватимуть отримані знання і методики у своїх класах, аби діти вчилися писати есе та розвивали читацьку грамотність.

А яким цей тренінг був для вчителів, що почерпнули й з якими знаннями поїдуть до своїх шкіл? Ділимося їхніми відгуками: 

До сьогодні слово есе викликало легке тремтіння та безліч думок. Після тренінгу всі пазли почали складатись в єдину картинку. Можливо, поки що не таку яскраву, але цікаву й наповнену новими емоціями. Вільне письмо, вільнувате письмо, формальне есе — ці терміни зараз грають іншими барвами, цікавими, новими, сподіваюсь, креативними, як і тренери, які працювали з нами. Хочеться поділитись тими знаннями, які отримала, навичками, які здобула! З нетерпінням чекатиму своїх учнів, щоб увести їх у світ есе так, як це зробили тренерки та тренери проєкту. Щиро вдячна за їх терпіння та наполегливість, професіоналізм та людяність! Упевнена, що під їх керівництвом апробація курсу пройде відмінно, а потім і з успіхом та тріумфом увійде в курс профільної школи, — ділиться учасниця тренінгу Валентина Волошина.

Мій нотатник майже повністю списаний Я багато нотувала. Мені корисно було зануритися у дивовижний і такий, здається, неохопний світ інструментів і загалом процесу написання письма. Я йшла на проєкт з думкою, що я люблю писати есе і хочу, щоб учні теж отримували від цього задоволення. Тепер я знаю багато інструментів, які почну потроху практикувати з дітьми. Це дає впевненість у тому, що мені вдасться їх теж закохати у письмо. Як мінімум почати розвивати це. Те, що опинилася тут, дає підтвердження тому, що у мені живе любов до слова, як на мене. Нехай це буде моєю родзинкою. Я беру практику написання есе і до своїх учнів початкової школи, і середньої ланки, у яких зараз теж читаю. Сьогодні я зрозуміла, що кожен особливий. У кожного своя унікальна історія і моя думка, моє письмо – цінне. У цьому дякую команді авторок, тренерок і колег, — Тетяна Сушко, учасниця тренінгу.

Загалом сподобалося практичне налаштування тренінгу. Перевтілитися в учня та випробувати на собі вправи допомогло краще зрозуміти, як це буде дітям. Особливо важливо було розібратися з четвертим модулем [Поєднуємо докази й тезу – ред.]. Хоча мене особисто найбільше вразив 5 модуль [Стіл Етвуд. Приєднання до розмови, що триває – ред.] та техніка «Стола Етвуд» – ця метафора дуже влучна. Ще раз дякую всім організаторам та спікерам проєкту. Працювати було хоча і складно, але все ж таки комфортно. Звісно, інформації було багато, не вся вона закарбувалася в пам’яті. Та я думаю, у нас повинно вийти, — підсумував Дмитро Кіяшко.

Складно було формулювати тезу, хотілось записати її у формі риторичного питання. Не можу виділити, що було більш цікаво, а що менш. Сподобалось усе, оскільки кожна частинка тренінгу була органічною, логічною, чітко продуманою. Дуже добре було те, що ми працювали з різними тренерами, чули різні думки. Тренерки підтримували одна одну (це було видно, працювала справжня команда). Важливим було те, що ми мали багато практики, можливість ставити запитання й одразу отримували відповіді. Якщо потрібно, тренерки повертались на крок назад і пояснювали ще раз. Зустріч на початку тренінгу із Т. Вакуленко і В. Терещенком одразу зорієнтувала, на навіщо цей курс (практична частина), «вишенька на тортику» — зустріч із Танею Стус і Марією Титаренко, — ділиться Власик Наталія.

Наприкінці навчання учасниці та учасники отримали свої сертифікати й нині готуються до нового навчального року у своїх школах, а ми — до продовження пілотування проєкту. Адже з вересня по травень освітяни, які брали участь у тренінгу, вчитимуть своїх учнів написанню есе за методиками проєкту.

Більше ресурсних матеріалів та методик із навчання письма учнів ви знайдете на сайті проєкту: https://essay.nus.org.ua/ 

***

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Матеріал створений в межах навчання вчителів «Національного проєкту: пишемо есе», яке відбувається за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Проєкт реалізується ГО «Смарт Освіта» в межах Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст проєкту є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Посібник можна завантажити тут.

Олександра Коваль, директорка ДУ «Український інститут книги»: 

“Дитяче та підліткове читання, його якість та промоція – серед провідних напрямків діяльності «Українського інституту книги». Нині важливість контакту з книгою зросла в рази, адже для величезної кількості юних українців він набув ще більш особливих значень. Це і безпечне відволікання від страшних реалій, і можливість через обережне літературне втілення поміркувати про складні теми, і врешті чи не єдиний доступний контакт із рідною мовою для сотень тисяч дітей за кордоном. Посібник та вебінари «Як говорити з дітьми про війну та мир» разом із проєктами «Книжки без кордонів», «Tales of EUkraine» є важливою частиною комплексної діяльності державної інституції у плеканні культурної ідентичності зростаючого покоління, а також підтримкою українських авторів та видавців”.

Посібник складається з двох основних розділів:

1. Методологічні та психологічні статті, що пояснюють терапевтичний ефект читання, містять літературознавче та психологічне обгрунтування роботи з виданнями для різних вікових аудиторій дітей та підлітків, містять опис методик читання літератури на складні теми, роботи зі школярами тощо. Зокрема доросла аудиторія отримає дієві підказки для відповідей на поширені дитячі запитання про війну й спрямування до відповідних видань.

2. Добірки книжок із описами для дітей дошкільного, молодшого, середнього та старшого шкільного віку. У цих статтях є обкладинки видання, теги — теми, яких торкається твір, бібліографічний рядок, опис книги в контексті теми, коментар психологині Світлани Ройз. Біля багатьох видань можна знайти посилання та к’юар-коди, які ведуть на додаткові матеріали чи на можливість безкоштовно читати або слухати книжку.

Усі описані методики, поради, інструменти є результатом понад півторарічної роботи фахівчинь та фахівців проєкту в прямих онлайн та офлайн контактах та бесідах із дітьми та підлітками в локаціях країн Європи. Це були десятки читань, обговорень також і в педагогічних колективах, зокрема в Україні, Польщі, Чехії на освітніх, бібліотечних та громадських локаціях.

“Ми певні, що читання та контакт із книжкою є одним із найбільш ефективних інструментів у супроводі дітей та підлітків у небезпечних досвідах війни та в переосмисленні цих досвідів. Після пережитого ми усі шукаємо ресурси й способи жити в новому мирі, у новому світі, який ніколи не буде таким як був, і з досвідами, яких ми та наші діти краще б не переживали. Тож ми свідомо вирішили, що будемо говорити ще й про масштабний і бажаний фінал війни — МИР.”, – коментує керівниця проєкту, Тетяна Стус. 

Зміст посібника

• вступне слово керівниці проєкту Тетяни Стус;
• психологічні настанови від Світлани Ройз, а також розкриття теми «Як говорити про війну та мир із дошкільнятами й дітьми молодшого шкільного віку»;
• психологиня Вікторія Самохвал: «Як говорити про війну та мир із підлітками»;
• експертка Анна Третяк: «Дитяча і підліткова література на тему війни: як її читати й обговорювати з дітьми?»;
• експертка Ольга Купріян: «Досвід дітей, що перебувають у вимушеній еміграції й повертаються додому»;
• експертки Анна Третяк, Ольга Купріян: «Методика проведення інтеграційного уроку для 1-4 класів «Наші досвіди»;
• пряма мова Живих письменників: Григорій Фалькович, Олена Максименко, Анна Просвєтова, Оксана Лущевська, Лариса Денисенко, Анна Хромова, Валентина Вздульська, Юлія Юлюха, Сергій Лоскот;
• перелік видань та опис кожної книги у трьох вікових категоріях: для дошкільнят та молодшого шкільного віку, для середнього шкільного віку, для старшого шкільного віку;
• довгий список дитячих та підліткових книжок на теми війни та воєнного досвіду, написаних українськими письменниками (станом на кінець 2023-го року);
• інформаційні довідки про експертів проєкту та організації, завдяки яким його реалізовано.

Світлана Ройз, психологиня проєкту та авторка матеріалів:

“Із дитиною будь-якого віку потрібно говорити, пояснювати події, які відбуваються. Війна підриває у дитини відчуття довіри до дорослих і довіри до світу, відчуття сталості й нормальності життя. Наші розмови з дитиною, читання, наше ословлювання того, на що у дитини не вистачає своїх слів, усвідомлення, досвіду — стає стабілізацією, дає можливість пояснити, впорядкувати складний досвід. Те, що ми можемо назвати – стає тим, що ми можемо згодом опрацювати, вмістити.  А читання дитини саме з дорослими чи поруч із ними допомагає відновити контакт, відчуття близькості та знов відчути цей «простір нормальності» та контрольованості.” 

Посібник є продовженням започаткованої в 2019 році «Українським інститутом книги» акції #ЖивіПисьменники, у рамках якої команда фахівчинь «БараБуки» та експертів-освітян і психологів «Смарт освіти» розробляє матеріали про сучасну українську дитячу літературу та в лаконічній і доступній формі презентує сучасні методи роботи з нею.

Попередні напрацювання можна знайти на сайті «Живі письменники», а також за тегом #якговоритиздітьмипровійну.

Галина Титиш, очільниця ГО “Смарт освіта” та голова експертної ради проєкту:

“До нас часто звертались вчителі з питаннями про те, як відповідати на запитання учнів про війну. Я сподіваюсь, у цьому посібнику педагоги і батьки знайдуть натхнення, ідеї та рекомендації для таких непростих розмов”.

Керівниця проєкту: Тетяна Стус

Голова експертної ради: Галина Титиш

Експертки: Марія Артеменко, Ольга Купріян, Анастасія Музиченко, Світлана Ройз, Тетяна Стус, Галина Ткачук, Анна Третяк.

Психологині: Світлана Ройз, Вікторія Самохвал.

Історик: Євгеній Шелест. 

Редакторка: Жанна Капшук.  

Обкладинка: Марина Шутурма. 

Проєкт реалізується ГО «Смарт освіта» та лабораторією дитячого читання «БараБука» НЦ «МАНУ» за сприяння державної установи «Український інститут книги» за кошти державного бюджету України.

Вона доступна до безоплатного завантаження та друку тут.

Також “Смарт освіта” надішле вже роздруковані ігри в школи з вразливих територій України. Для того, аби зареєструвати свій навчальний заклад та отримати ігри безоплатно, переходьте за посиланням. 

«Силу усмішки» можна використовувати як у групі, так і з лише одним гравцем. Грати можуть діти від 4 років. Для колективу кількість учасників є необмеженою.

«Сила Усмішки» — це дуже простий за формою, веселий, добрий, з одного боку дуже несерйозний, а з іншого — глибокий та практичний проєкт. Це одночасно гра для будь-якого віку та терапевтична практика. І практичний інструмент зі знайомства з емоціями та з регуляції емоцій. Вся наша команда так хоче для нас всіх в цей складний час щирих усмішок», — коментує авторка, дитяча сімейна психологиня Світлана Ройз. 

Гра передбачає шаблони 12 різних усмішок з підписами (щаслива, сумна, поцілункова, впевнена, усмішка вампіра, насмішка, сором’язлива, турботлива…), які потрібно вирізати, наклеїти на паличку (трубочку, ложку) чи просто підносити до обличчя. Також плакат з колом емоцій, який можна повісити на стіні вдома чи в класі, та листівки з усмішками. Їх можна роздрукувати, розмалювати, використовувати для себе, або ж дарувати, надсилати тим, кому забажаємо. 

Як використовувати?

• можна дивитися на себе в дзеркало, приміряючи ці різні види усмішок та вивчаючи себе; 
• зробити селфі, надіслати комусь фото; 
• підійти до когось із такою усмішкою; 
• запустити флешмоб усмішок в своєму класі; 
• грати удвох із кимось чи в компанії, та просити вгадати, яка це усмішка; 
• підписати та надіслати листівку з усмішкою (вони є в наборі);
• приміряти усмішку і з відповідною інтонацією розповісти вірш; 
• вчителі можуть запропонувати дитині, що відчуває тривогу, відповідаючи біля дошки використати один з шаблонів чи пригадати, коли була подія, яка викликала таку усмішку. 

Серед помічних елементів гри — плакат з «колом емоцій», який можна роздрукувати та повісити на стіну кімнати чи групи садочку, або ж класу. Для того, щоб діти звикали до самопізнання та висловлювали свої різні емоції та стани. А за намальованими на плакаті обличчями вчилися розрізняти їх у оточуючих. На плакаті продемонстрували різні емоції, але сектор із радістю є найбільшим, аби ставав ресурсним для дитини. 

Зараз ми потребуємо дозволу на усмішку для самих себе? Ба більше, дозвіл радості та гри. Коли ми бачимо усмішку, в нас починає працювати дзеркальна система, і ми усміхаємось у відповідь (навіть якщо вона намальована на шаблоні). Тоді ми оживлюємося. 

Творці гри також в інструкції подають детальні коментарі щодо можливостей дозвілля з «Силою усмішки» та різними поясненнями щодо самої природи усмішки та стресу. Так, за кожною усмішкою стоїть робота мімічних м’язів. А під час переживання стресу наші м’язи спазмуються. І у багатьох дорослих та дітей ми можемо зараз спостерігати «травматичну маску» — обличчя, що не виражає емоцій.

Коли ми впливаємо на тіло — одночасно впливаємо і на наш стан — емоційну сферу, і на рівень наших думок.  І це впливає на нашу поведінку, на наші вибори. Вчені розрізняють 19 основних видів типових порухів м’язами губ (а також очей та брів), які «виражають схильність до сміху». В інструкції є опис мімічних мʼязів і пропозиція для їх «оживлення». 

Мімічні м’язи пов’язані з активністю блукаючого нерву (саме він відповідає за роботу парасимпатичної нервової системи, за можливість розслаблення та відновлення). 

«Тобто ця гра – і весела гра, і мімічна гімнастика, і терапевтичний практикум, і повернення собі можливості дивитись на себе самого чи витримувати погляд інших (якщо ми граємо в парі чи групі), і можливість контакту та близькості. В інструкції є пропозиції – як грати з групами дітей, як грати самим», — пояснює Світлана Ройз. 

Імпульс усмішки має силу передаватися. Тоді процес сприйматиметься як гра, а гра — це те, що може розблокувати лімбічну систему, яка зараз постійно налаштована реагувати на небезпеки. Вплив на тілесний та емоційний рівні відбуватиметься у різних варіантах усміхальних забавок. Так можна буде вивчити різні емоційні стани й напрацьовувати вміння їх розрізняти. А ще гра повертатиме дозвіл та можливість висловлювати позитивні емоції.

Над проєктом працювали:

• авторка Світлана Ройз;
• редакторка Тетяна Стус;
• дизайнери Роман та Олена Марчишини;
• ілюстраторка Інна Черняк; 
• менеджерка проєкту Ірина Петрів.

Гру створено за підтримки Educo Foundation.

Розповімо вам про книги, що увійдуть до третьої серії тематичного посібника для батьків та освітян. Ми пропонуємо короткі анотації для ознайомлення з трьома історіями, а також фахові коментарі психологині Світлани Ройз.

“Абрикоси зацвітають уночі”, авторка Оля Русіна (9+ років)

Це повість про дорослішання в умовах війни. Події відбуваються на Донбасі: обстріли посилюються, більшість часу родина хлопчика Устима проводить у підвалі. Проте дитина залишається дитиною — допитливою, доброю, співчутливою, з нескінченною вірою в дива. Адже це диво — подружитися з безпілотником? Дати йому ім’я Ел і розмовляти з ним про все-все.

Коментар Світлани Ройз:

У книзі переплітається реальність та уява: оживлений одинокий безпілотник (який відчуває), як і одинокий хлопчик Устим. При читанні дитина може почати сумувати, бо війна наштовхує нас на самотність. Запитайте її — чи вона хоче поділитися спогадами, роздумами? 

Абрикос у творі — окремий герой. Хлопчик чекає на цвітіння дерев, як на повернення відчуття старого життя. Поговоріть із дитиною, що життя під час війни то сповільнюється, то прискорюється, але точно не зупиняється.

Також книжка розкриває теми: переселенців, роздуми дитини про смерть, як поговорити з дитиною про появу братика чи сестрички, як підготуватися до переїзду, як зустрічаються два різних світи — тих, хто бачив війну, і тих, хто жив у безпеці й не чув вибухів; яка може бути реакція на тригери (на звук феєрверка). І як ми разом з абрикосом обов’язково розквітнемо.

“Блакитний записник”, авторка Галина Ткачук (7+ років)

Щоденникова історія, написана від імені записника. Головна тема: вимушений переїзд до Польщі дівчинки Влади та її мами у перші дні повномасштабного вторгнення. Ми знайомимося з реаліями життя в евакуації, дізнаємося, як поляки добросердно допомагають українським дітям, однак часом через різницю мов та культур трапляються бентежні чи кумедні ситуації. У новій школі Влада знайомиться з Настею та Семеном (теж з України), і разом вони роблять творчий проєкт, аби розповісти усім про рідну країну та події, що там відбуваються. 

Коментар психологині:

Це легка й весела книжка на складну тему. Ви точно будете усміхатися, коли читатимете її разом із дитиною. Після фіналу запропонуйте дитині створити власний щоденник-записник, чи щоденник малюнків. Для малечі — запишіть самі, що вона вам надиктує.

Якщо ваша родина зараз живе чи жила не вдома, пригадайте, як ви збиралися в дорогу, що дитина взяла з собою. На початку розмови обов’язково зробіть акцент на тому, як пишаєтеся нею та її допомогою в дорозі.

А на розділі “Що я зроблю, коли повернуся” разом помрійте: напишіть плани, намалюйте мрії. Це додасть сил, щоб витримати розлуку з домом і друзями, які зараз не поруч.

“Книга Лео-Фу, або Я народився собакою”, авторка Валентина Захабура (5+ років)

Французький бульдог Лео живе безтурботним собачим життям у люблячій сім’ї, грається з іншими песиками на прогулянках, намагається зрозуміти дивну поведінку людей й кумедно описує щоденні захопливі пригоди. Та одного дня все стає догори дриґом: рідна “зграя” починає подовгу зачинятися у ванній кімнаті після гучного виття слонокотів, а згодом — виїжджає з дому. 

Видання про мирне життя, і лиш останні кілька розділів показують події лютого-березня 2022 року очима домашнього улюбленця. Саме тоді Лео потрапляє до лікарні й розповідає історії: бабусі, що потрапила під обстріл у черзі по собачий корм; етнографині, яка під час евакуації втратила колекцію вишивок; хлопчика, який став погано бачити після вибуху. До кожного з них песик знаходить підхід, і наприкінці книжки він уже не Лео-Фу, а “Лео-антидепресант”.

Світлана Ройз:

Складна сцена, до якої слід бути уважними під час читання,  —  сусідка песика отримує від вибуху контузію, а людина поруч, імовірно, гине. 

Під час або після читання книжки розкажіть дитині, що таке антидепресанти, навіщо їх використовують і що для нас умовний “антидепресант” — обійми, близькість, творчість, спорт, мрії тощо. Поміркуйте вголос про те, як важливо бути вірними тим, за кого ми взяли відповідальність і кого любимо. 

За прикладом історії про Лео-Фу та людей поруч із ним, вигадайте власні сімейні особливі слова, милі чи кумедні прізвиська або незвичайні способи обіймів.

Як працювати з виданнями, як врахувати вікові категорії дітей при виборі книги та як говорити про війну та мир із дітьми літературою — дізнавайтесь на наших безоплатних вебінарах.

Щоб подивитися деталі вебінарів, натискайте на афішу нижче:

Проєкт реалізується лабораторією дитячого читання “БараБука” НЦ “Мала академія наук України” та ГО “Смарт освіта” завдяки Українському інституту книги.

Нещодавно команда фахівців із лабораторії дитячого читання «БараБука» НЦ «Мала академія наук України» та експертів-освітян і психологів ГО «Смарт освіта» шляхом голосування обрали 40 книг, які увійдуть до третього тематичного посібника для батьків та освітян. Окрім посібника, підсумком проєкту стануть відео та текстові матеріали під тегом #якговоритиздітьмипровійну, а також 5 вебінарів для батьків та освітян від топових експертів.

Коли: 7, 9, 14, 16 та 21 листопада.

Час: 17:00 – 18:30.

Формат: онлайн.

Місце проведення: YouTube-канал НУШ, Facebook Смарт освіти та Барабуки.

“Коли команда експерток і експертів рік тому проводила вебінари на тему “Як говорити з дітьми про війну”, ми лише розпочали пошук відповідей та інструментів. Хотілося б звісно, щоб за цей час війна закінчилася, і нам не довелося би наново проводити ці розмови. На жаль, реальність зараз інша, проте нам вдалося назбирати велику кількість важливих порад, систематизувати інформацію, також з’явилися нові фахівці, залучені до наших проєктів. І зараз ми з новими силами і з більшою впевненістю можемо розповідати і ділитися своїми напрацюваннями із освітянами, батьками, бібліотекарями.

Тому ці вебінари є не просто продовженням минулорічної серії вебінарів під тегом #якговоритиздітьмипровійну, які ми вам також радимо передивитися, вони є поглибленням і розширенням теми. Уважний читач може помітити, що у теперішній темі ми додали дуже важливе слово: “Як говорити з дітьми про війну та МИР”. Адже нам зараз дуже важливо перефокусовувати увагу дітей на позитив. Тобто ми не лише знаходимо вихід із потенційно травматичних ситуацій, але і переспрямовуємо дітей на майбутнє, яке хочемо бачити. Цими інструментами в умовах дитинства війни ми можемо розбудовувати позитивну картину світу майбутнього для дітей”, – Тетяна Стус, керівниця лабораторії дитячого читання “Барабука”.

1. Вебінар 7 листопада 2023 року

Презентація апробованих методичних рекомендацій «Живі письменники: Як говорити з дітьми про війну та мир» як результату пошуків інструментів і способів осмислення та усвідомлення досвіду війни, спільного бачення щодо висвітлення теми війни в сучасній українській літературі.

Модераторка – Тетяна СТУС, керівниця лабораторії дитячого читання “Барабука” НЦ “МАНУ”.

Спікерки:

• Галина ТИТИШ, очільниця ГО «Смарт освіта», журналістка;
• Світлана РОЙЗ, психологиня проєкту, письменниця;
• Анна ТРЕТЯК, методистка лабораторії дитячого читання, головна редакторка сайту «БараБука», письменниця.

2. Вебінар 9 листопада 2023 року

Вебінар «Аналіз видань, які стосуються тем бойових дій, травм, втрат, а також тих, що торкаються важливих у контексті війни аспектів життя, для дітей віком 4-8 років. Вікові особливості сприйняття та проговорювання травматичного досвіду. Практичні поради від психологинь проєкту».

Модераторка – Тетяна СТУС, керівниця лабораторії дитячого читання “Барабука” НЦ “МАНУ”.

Спікерки:

• Анна ТРЕТЯК, методистка лабораторії дитячого читання, письменниця;
• Світлана РОЙЗ, психологиня проєкту, письменниця;
• Анжела ФОКІНА, директорка БФ Катерини Білоруської.

3. Вебінар 14 листопада 2023 року

Вебінар «Аналіз видань які стосуються тем бойових дій, травм, втрат, а також тих, що торкаються важливих у контексті війни аспектів життя, для дітей віком 9-13 років. Вікові особливості сприйняття та проговорювання травматичного досвіду. Практичні поради від письменниць».

Модераторка – Тетяна СТУС, керівниця лабораторії дитячого читання “Барабука” НЦ “МАНУ”.

Спікери:

• Ольга КУПРІЯН, методистка лабораторії дитячого читання, письменниця;
• Анастасія МУЗИЧЕНКО, методистка лабораторії дитячого читання; письменниця.
• Галина ТКАЧУК, письменниця, літературознавиця;
• Євгеній ШЕЛЕСТ, історик, педагог.

4. Вебінар 16 листопада 2023 року

Вебінар «Аналіз видань, які стосуються тем бойових дій, травм, втрат, а також тих, що торкаються важливих у контексті війни аспектів життя, для підлітків від 14 років. Вікові особливості сприйняття та проговорювання травматичного досвіду. Практичні поради від психологинь проєкту».

Модераторка – Тетяна СТУС, керівниця лабораторії дитячого читання “Барабука” НЦ “МАНУ”.

Спікерки:

• Галина ТКАЧУК, письменниця, бібліотекарка;
• Юлія ІЛЮХА, письменниця;
• Вікторія САМОХВАЛ, психотерапевтка.

5. Вебінар 21 листопада 2023 року

Вебінар “Як говорити про війну та мир із дітьми з досвідом вимушеної еміграції. Особливості життєвого досвіду “втечі”, “втрати дому”, “адаптації” тощо, зміни в картині світу та шляхах самоідентифікації”.

Модераторка – Тетяна СТУС, керівниця лабораторії дитячого читання “Барабука” НЦ “МАНУ”.

Спікерки:

• Ольга КУПРІЯН, методист лабораторії дитячого читання, письменниця;
• Марія ШУБЧИК, керівниця програми “Валізка з книжками”, Гете-інститут;
• Ольга ДУЖАК, педагогиня, письменниця (Німеччина).

Проєкт реалізується завдяки Українському інституту книги.

#ЖивіПисьменники

Було зібрано всі українські книги, які написали сучасні автори на тему війни, та відбулося закрите голосування експерток щодо відбору рукописів. До майбутнього третього тематичного посібника увійдуть книги, що набрали від 4 і більше балів (за 5-бальною шкалою оцінювання).

Експертна рада: Галина Титиш, Тетяна Стус, Світлана Ройз, Ольга Купріян, Марія Артеменко, Анна Третяк, Анастасія Музиченко, Галина Ткачук. 

Окрім посібника, підсумком проєкту стануть також серія вебінарів для батьків та освітян, а також відео та текстові матеріали під тегом #якговоритиздітьмипровійну.

Перші два тематичних посібники були створені ГО «Смарт Освіта» спільно з “БараБукою”, «Українським інститутом книги» та НЦ «МАНУ» у 2019, 2021 рр.; є у відкритому доступі на сайті «Живі письменники».

Перелік сучасних дитячих та підліткових книг, які стосуються тем бойових дій, травм, втрат, а також тих, що торкаються важливих у контексті війни аспектів життя, можна переглянути нижче:

1. «Листи на війну. Діти пишуть солдатам/Letter on the War. Children Write to Soldiers» (Братське; Залізний тато); «Листи з війни. Солдати пишуть дітям / Letters from the War. Soldiers Write to Children» 
2. Валентина Захабура. Лео-Фу, або Я народився собакою (Видавництво Старого Лева) 
3. Войтенко Ольга. Кожна грудочка землі (Портал) 
4. Володимир Арєнєв. Трилогія «Сезон Кіноварі» («Порох із драконових кісток», «Дитя песиголовців») (АССА) 
5. Галина Ткачук. Блакитний записник (Віват) 
6. Григорій Фалькович. Руді і Чумацький Шлях (Видавництво Старого Лева)
7. Євген та Соломія Степаненки. Абетка війни (Видавництво Старого Лева)
8. Зоряна Живка. Півник (Видавництво Старого Лева)
9. Іван Андрусяк. Жерар-партизан (Віват)
10. Іван Малкович. Золотий павучок (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)
11. Ірина Озимок. У міста є я і не лише…(Книголав)
12. Катерина Єгорушкіна. Мої вимушені канікули (Віват)
13. Лариса Денисенко. Діти повітряних тривог (Видавництво)
14. Мар’яна Савка. Залізницею додому (Видавництво Старого Лева)
15. Надійка Гербіш. Мене звати Мар’ям (Віват)
16. Надійка Гербіш. Ми живемо на краю вулкана (Портал)
17. Надійка Гербіш. Яблука війни (Портал)
18. Настя Мельниченко. Мій дім – війна (Теза)
19. Настя Музиченко. Врятовані хвостики (НК Богдан)
20. Оксана Лущевська. Триматись за руки, сестричко (Крокус)
21. Оксана Лущевська. Як у казці (Залізний тато)
22. Олександр Корешков. Мій тато повернувся з війни. Ідея: Ілля Шпилянський (Spring Comics)
23. Олександр Шатохін. Жовтий метелик (Видавництво Старого Лева)
24. Олена Захарченко. Метро до Темного Міста (Видавництво Старого Лева)
25. Олена Максименко. Пси, які приручають людей (Портал)
26. Ольга Куждіна. Детективна агенція “САМ” в Ужгороді (АССА)
27. Ольга Купріян. Коляда з лицарями (Портал)
28. Ольга Купріян. Мирослава та інші з нашого двору (Видавництво Старого Лева)
29. Оля Русіна. Абрикоси зацвітають уночі (Видавництво Старого Лева)
30. Оля Русіна. Тор – тракторець, що тягне танк (Видавництво Старого Лева)
31. Романа Романишин, Андрій Лесів. Війна, що змінила Рондо (Видавництво Старого Лева)
32. Сашко Дерманський. Клуб врятованих. Непухнасті історії (Віват)
33. Світлана Вертола. Юна. Війна (Чорні вівці)
34. Сергій Лоскот. Чубзики (Ранок)
35. Таня Стус. Таємні історії маленьких і великих перемог (Книголав)
36. Тетяна Рубан. На північ від кордону (Наш Формат)
37. Тетяна Стрижевська. Лінія термінатора (Видавництво Старого Лева)
38. Юлія Ілюха. Зеро (Ранок)
39. Юлія Рацебуржинська. Як створюють монстронароди? Книжка про пропаганду, дурнероб і Чухлера (Чорні вівці)
40. Юрій Нікітінський. Вовчик, який осідлав бомбу (Час майстрів)

Проєкт реалізується завдяки Українському інституту книги.

#ЖивіПисьменники