Завдяки підтримці Швейцарії та широкому розголосу про проєкт «Ресурсна скриня» ми можемо забезпечити наборами 3000 комунальних закладів загальної середньої освіти, дошкільної освіти та інклюзивно-ресурсні центри. 

До всіх відібраних навчальних закладів поїдуть вісім терапевтичних настільних ігор і практикумів, призначених для розвитку емоційної стійкості, саморегуляції та особистих ресурсів:

1. гра «Сила усмішки»;
2. гра «Невидимі дари: Знаходь свою силу»;
3. практикум «Картки сили»;
4. практикум «Дихальні картки»;
5. гра «Обійманці»;
6. гра «Скажи мені: сила запитань»;
7. практикум «Твоя сила»;
8. «Ресурсна скриня» (набір різних плакатів, матеріалів та інструментів для роботи з емоціями).

«Ми дуже раді, що можемо вивести ігри та практикуми, розроблені спільно зі Світланою Ройз, з онлайн-формату. І наша команда робить усе можливе, аби найближчим часом учасники проєкту отримали довгоочікувані набори. Ігри та практикуми розраховані на всі вікові категорії та є дуже різними (десь потрібно вирізати та клеїти, десь щиро відповідати на питання, а десь безмежно фантазувати), але обʼєднує ці розробки велике прагнення підтримати дітей та посилити їхню стресостійкість. Дякую всім за підтримку ініціативи «Смарт освіти», особливу вдячність за друк матеріалів висловлюємо Швейцарії!», — каже менеджерка проєкту Катерина Іванова. 

!Зауважимо, що збільшення кількості наборів уповільнило процес друку та відправки. Набори друкуються та відправляються поступово і перший тираж вже поїхав до закладів освіти. Процес обробки заявок також нелегкий, адже за умовами проєкту отримати набір з восьми ігор і практикумів можуть лише комунальні заклади, що працюють в очному або змішаному форматі та мають укриття. 

Усі невалідні заявки з некоректними даними технічна команда проєкту збирає та формує окремий список для подальшого уточнення інформації: 

«Ми не дозволимо хибодрукам завадити отриманню ігор освітніми закладами, що їх потребують», — говорить Катерина Іванова.

Просимо звернути увагу, що доставка Укрпоштою неможлива, хоча про таку можливість ми повідомляли раніше. Для покращення контролю статусу посилок наша команда спільно із фахівцями друкарні обрала Нову пошту як основного поштового партнера проєкту. 

!Усі заявки, що містили лише відділення Укрпошти або адресу закладу для доставки, будуть додатково опрацьовані найближчим часом. Сподіваємось, ця зміна покращить логістику та забезпечить швидку та зручну доставку для усіх.

Ігри були розроблені за підтримки партнерів: UNICEF, GBC, EDUCO, Renaissance Foundation, Eastern Europe Foundation, Terre des hommes, Eurasia Foundation. Друк тиражу з 3000 наборів ігор для 3000 комунальних шкіл здійснюється за підтримки Швейцарії.

Дитяча сімейна психологиня Світлана Ройз разом із UNICEF підготувала 40 ігор із дітьми різного віку в темряві. Зберігайте собі та діліться з друзями!

!Важливо! торкатися до дитини у темряві тільки попереджуючи її, та коли отримаєте дозвіл. Пам’ятайте, що в темряві відчуття доторків буде сприйматися посилено.

Для контакту із тілом використовуйте пледи, щоби накритися і відчувати більшу безпеку, льодяники, які можна розсмоктувати, щоби відчувати смак, жувальні гумки, вода, а також іграшки, які можна стискати в руках. 

Більше підтримуючих вправ від пані Світлани ви знайдете у Телеграм-канал «Стійкість для стійких».Кожного дня психологиня публікує картки для натхнення, практики стабілізації та корисні ресурси для батьків, освітян й всіх, хто потребує підтримки. 

Аудіальні ігри та ігри зі словами:

1. Співати хором.
2. Грати на музичних інструментах.
3. Грати на уявних музичних інструментах. Видавати звуки, наче стукаємо в литаври, б’ємо в барабани, граємо на скрипці.
4. «Тарабарська мова». Говорити один з одним «тарабарською мовою», тобто вигаданою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що говорить кожен.
5. Разом промовляти скоромовки.
6. Грати в «білі вихваляйки». Як-от, кричати: «А я…!!!» і розповідати про те, що насправді вміємо та що вдалося.
7. «Alias». Вгадувати слово за описом. Однак важливо не називати саме слово.
8. Розповідати історії на задану тему.
9. Розповідати щось, аби вкластися в одну хвилину.
10. «Голоси тварин». Хтось видає звук — інші вгадують. Хто вгадав перший, стає ведучим.
11. Гра в слова. Наступний гравець називає слово на останню букву слова попереднього гравця.
12. «На щастя, на жаль». Хтось вигадує ситуацію, а гравці по черзі пропонують продовження, починаючи зі слів «на жаль», а наступний гравець — «на щастя».
13. «Спотворений телефон». Пошепки передавати слово один одному. Наприкінці дізнаємося, що почув останній гравець.
14. «Казка». Скласти казку, коли кожен говорить по реченню.
15. «Навспак». Говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, «чайник» — «кинйач», «стіна» — «анітс».
16. «Я загадав». Розказати про загадане слово, не називаючи його. Наприклад, «Я загадав — білий, холодний, скрипить під ногами, тане…».
17. Загадати предмет. Усі інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які ведучий може відповісти лише «так» чи «ні».
18. Рима. Назвати чотири (або два) випадкових слова, до яких треба віднайти риму або вигадати вірш на 4 рядки.
19. «Буква». Назвати слова тільки на задану букву. Варіант для дорослих: назвати слова на загадану букву, які можна покласти в трилітрову банку.
20. Шукаємо схожість. Назвати два випадкових слова, а інші мають відгадати, чим вони можуть бути схожі.
21. «Чарівна мова». Для дітей, які вчаться розбирати слова на склади, можна говорити слова, додаючи додатковий склад «жи», «ма», чи «хрю».
22. «Дурниці». Вигадувати початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно «пришелепкувате» й нереальне продовження.
23. Знайти асоціації. Один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію до цього слова. Дітям можна пояснити так: «Перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово».
24. «Це слово вміє…». Описати слово його «вміннями».
25. «Слово, якого немає». Вигадувати слова, яких не існує та що вони могли б означати мовою інопланетян.

Тілесні ігри можуть бути такі:

1. «Азбука Морзе». Передавати прості слова доторками. Однак заздалегідь треба вивчити кілька літер.
2. «Круг любові». Взятися за руки, гравці мають обережно стиснути долоню тому, хто сидить за ними за годинниковою стрілкою.
3. «Чарівні доторки». Уявити, що тіло — це музичний інструмент. І кожна частина тіла виконує певний звук. Тоді торкатися до дитини долонею, щоби вона співала, мугикала, кукурікала тощо.
4. Відбивати ритм разом. Це може бути знайома пісня, також можна створювати загальний ритм (наприклад, дощу), пропонувати стукати ритм зубами, клацати язиком, відбивати долонею, ногами абощо.
5. Обіймати один одного та цілувати різними обіймами та поцілунками (для батьків та дітей). Як-от, помаранчевими, полуничними, веселковими, квадратними тощо.
6. Танцювати під уявну мелодію чи під спів пісень.
7. Передавати предмет у колі, коли в гравців заплющені очі. Тоді — торкатися його і вгадувати, що це, чи пропонувати, як його можна використовувати.
8. «Доторки — незнайомці». Торкатися долонь ведучого тільки приємними доторками, щоби ведучий вгадав, хто торкається.
9. Уявити, що потрапив на нову планету, на якій немає звичного світла. А потім — уявити, як на ній можна адаптуватися.
10. Зробити собі хатинку із подушок і ковдр.
11. Якщо простір знайомий та безпечний, грати в «бабу куцю». Тоді ведучий має зловити гравців, які плескають у долоні.

Якщо є ліхтарик:

1. Грати в тіньовий театр руками. Створювати руками різні фігурки.
2. Грати в тіньовий театр, використовуючи іграшки. Треба підсвічувати їх, аби була тінь.
3. Зробити проєктор зі стаканчика та плівки
4. Дивитися крізь друшляк на «зірки».

Результати навчання та позитивні відгуки учасників змотивувати команду до масштабування курсу в партнерстві з різними освітніми інституціями.

Днями команда «Смарт освіти» презентувала програму «Психосоціальна підтримка освітян» колу експертів з Міністерства освіти і науки України, Українського інституту розвитку освіти (УІРО), регіональних освітніх центрів, інститутів післядипломної освіти.

Програма має три варіації, кожна з яких націлена на різні цільові аудиторії: учителів, шкільних психологів та студентів-психологів закладів вищої освіти. За два роки існування програми навчання пройшли 81 психолог та 418 вчителів.

Розробка програми стала спільною роботою спеціалістів психологічної платформи Resilience.help від «Смарт освіти», науковиць із Житомирського державного університету імені Івана Франка, а також закордонних партнерів: міжнародної організації Americares та Friedrich Naumann Foundation. Також до проєкту долучилася сімейна й дитяча психологиня Світлана Ройз.

«Попри те, що програма є більш освітньою, вона впливає на покращення стану вчителів. Вони вчаться, бачать, як можуть допомагати і собі, і дітям, бачать свої можливості та обмеження, коли вже варто зупинитися і направити людину до фахівців, а також, як про це спокійно і правильно поговорити з батьками дитини», — звертає увагу Оксана Макаренко, співзасновниця «Смарт Освіти», керівниця проєкту «Психосоціальна підтримка освітян».

Цілі та особливості програми «Психосоціальна підтримка освітян» 

В основу Програми покладено 5-ти крокову модель першого реагування, яка впроваджена в Україні в межах універсального тренінгу з психічного здоров’я (УТПЗ) та підтримана МОЗ України: 

1. Розпізнати: зауважити, побачити ознаки складнощів з психічним здоров’ям
2. Валідизувати: нормалізувати, почати розмову про психічне здоров’я 
3. Підтримати: забрати стигму, надати першу підтримку
4. Скерувати: щепити надією, скерувати за фаховою допомогою
5. Переконатися: вболівати, упевнитися в отриманні фахової допомоги

Авторка ідеї та методології УТПЗ — Вікторія Горбунова, голова Національного комітету EuroPsy Національної психологічної асоціації — зазначає, що адаптація УТПЗ саме для фахівців першої лінії реагування в освітній сфері є найкращою..

«Під час навчання ми співдосліджуємо з учителями різні теми: ключові проблеми психічного здоров’я в освіті, використання алгоритму першого реагування з батьками, дітьми й підлітками зі складнощами психічного здоров’я та в кризових станах, зміцнення власної стресостійкості та турбота про психоемоційний стан дітей в час війни.

Навчання надзвичайно насичене та інтерактивне, з великою кількістю практичних завдань, моделювань, відпрацювань під час онлайн вебінарів. Окрім того, вчителі мають можливість додатово опрацювати онлайн-курс, який містить велику кількість вправ, технік, завдань для самоперевірки, корисних матеріалів, відео від тренерок та багато іншого», — зазначає Ольга Савиченко, кандидатка психологічних наук, доцентка кафедри соціальної та практичної психології ЖДУ ім. І. Франка. 

Також програма є доказовою: ефективність доведена експериментальним шляхом через дослідження під керівництвом асоційованої професорки Іллінойського університету Др. Тари Пауелл, до публікації готується наукова стаття у міжнародному виданні.

Теоретична частина програми (онлайн-лекції) вдало поєднана з практичними заняттями та самостійною роботою, виконанням вправ на перевірку знань та тестувань. Формат онлайн-навчання дає можливість долучати освітян з різних регіонів України, зокрема прифронтових. І це є великою перевагою.  Але постійні відключення світла та нестабільний інтернет стають перепонами для якісного дистанційного навчання. Тому команда розробниць курсу вирішила продовжити роботу і зараз працює над створенням офлайн-формату, у планах також створення змішаного формату.

Успішне проходження навчання гарантує шкільним психологам отримання сертифікатів на 4,5 кредити ЄКТС, а вчителям на 2 кредити ЄКТС і може бути зараховане в системі підвищення кваліфікації.

«Програма для вчителів побудована із врахуванням вимог професійного стандарту вчителів початкових класів. При побудові програми для практичних психологів реалізовані загальні фахові компетентності, які передбачені професійним стандартом практичного психолога в освіті. І для студентської аудиторії ми так само спиралися на магістерський освітній стандарт. З одного боку це програма про психологічну компетентність, а з іншого — про формування готовності взаємодіяти та надавати підтримку дітям і підліткам, які мають складнощі психічного здоров`я або перебувають у кризових станах», — додає Наталія Портницька, кандидатка психологічних наук, завідувачка кафедри соціальної та практичної психології ЖДУ ім. І. Франка.

Програма має 7 модулів, що охоплюють питання взаємодії вчителів з дітьми та підлітками зі складнощами психічного здоров’я та у стресових ситуаціях, взаємодії з батьками, стресостійкості в освітньому просторі та психічного здоров’я дітей та підлітків в умовах війни:

Експертна оцінка та варіанти партнерства для поширення навчання

Програма передбачає інтерактивний тренінговий формат навчання. Він дозволяє поєднувати теоретичне навчання із формуванням необхідних практичних навичок, а також враховувати вже наявний професійний та життєвий досвід учасників. 

«Програма розв’язувала дві задачі: ми давали доволі великий обсяг навчального матеріалу для підсилення спроможності здійснювати психосоціальну підтримку, а з іншого боку — вчили наших учасників користуватися різними онлайн-сервісами», — каже Ірина Тичина, декан соціально-психологічного факультету ЖДУ ім. І. Франка.І

Для зручнішої роботи із матеріалами, спеціально для тренерів (шкільних психологів) команда розробила посібник, який містить покрокову інструкцію як організувати та провести навчання за кожним Модулем програми для вчителів. 

Посібник можна знайти на платформі Resilience.help. за посиланням.

Впровадження програми відбувалося в декілька етапів: 

1. навчання авторками програми тренерів (шкільних психологів); 
2. проведення парних тренінгів майбутніми тренерами для груп, сформованих із вчителів; 
3. навчені тренери проводили тренінги для вчителів на місцях.

У ході зустрічі Павло Хобзей, директор Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти високо оцінив важливість та практичну цінність програми та розповів про можливість інтегрувати блоки програми до навчання шкільних психологів та педагогічних працівників. 

Ганна Гладкова, начальниця відділу професійного розвитку педагогічних працівників Українського інституту розвитку освіти розповіла про можливості УІРО для сприяння поширенню програми. Зокрема, інформування про програму на ресурсах інституту, а також координування із людьми, які займаються питаннями підвищення кваліфікації в окремих інститутах. 

Надалі команда розглядає всі варіанти партнерства та інтеграцій для поширення навчання:

• обласні департаменти/управління освіти;
• тренінгові центри;
• інститути післядипломної освіти;
• заклади вищої освіти;
• інші суб’єкти надання послуг з підвищення кваліфікації.

«Програмою зацікавилися у Навчальному центрі при Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Ми отримали від них запит на створення курсу змішаного формату із застосуванням методу «перевернутого класу», і нині плануємо підписати меморандум про співпрацю», — каже Анжеліка Назаренко, керівниця психологічного напрямку ГО «Смарт освіта». 

Відгуки учасників програми

Своїми враженнями від проходження програми поділилися учасники:

«Програма «Психосоціальна підтримка для освітян» є вкрай важливою для педагогів, оскільки вона допомагає глибше зрозуміти виклики, пов’язані з психічним здоров’ям учнів та вчителів, і дає інструменти для їх подолання. Як психолог, я вважаю цей курс надзвичайно корисним, адже він охоплює практичні аспекти роботи з дітьми та підлітками у кризових станах, навчає алгоритмів першої психологічної допомоги, а також допомагає розвивати навички саморегуляції для роботи у стресових умовах. 

Особливо цінними для мене стали методики взаємодії з дітьми у кризових ситуаціях та техніки управління стресом, які я успішно застосовую у своїй практиці. Цей курс не лише розширив мої професійні знання, а й став потужним інструментом підтримки освітян, які щодня стикаються з численними викликами. Бажаю всім педагогам пройти цю програму та зміцнити свої навички для ефективної роботи з дітьми та підлітками», — ділиться враженнями Олена Федоровська, практична психологиня Біляївського ліцею Новоолександрівської сільської ради.

«Проходження курсу допомагає вчителям краще розуміти власний емоційний стан, справлятися зі стресом та зберігати внутрішній емоційний баланс. Це не лише сприяє їхньому психічному здоров’ю, але й покращує взаємодію з учнями та колегами, створюючи сприятливий клімат у навчальному середовищі. А ще, вчитель вчиться відрізняти кризові стани та психічні розлади у дітей та колег. Вчиться надавати психосоціальну підтримку і перенаправляти учасників освітнього процесу.  Мені цей курс сподобався за змістовність, доступність викладеного матеріалу. Використовую у своїй практиці алгоритм надання підтримки для освітян в період кризи та психічних розладах», — говорить Андрій Андрейко, психолог центру професійного розвитку педагогічних працівників.

Детально з програмою можна ознайомитися на платформі Resilience.help. Програма для студентів — за посиланням, програма для шкільних психологів — за посиланням, програма для вчителів — за посиланням. 

Вага однієї скрині складає близько 100 кг, а загальна — 3.6 тон корисних речей: павербанків, книжок, іграшок-антистрес, пледів, світильників, розмальовок. Окрім стандартних складників, як і в минулій відправці є ще 100 наборів для творчості (легкий пластилін) і 100 мʼячиків-антистрес від «БО» ОКТО НА ЧЕСТЬ НІНЕЛЬ ЛІБМАН». У цій ітерації брали участь школи з Чернігівської, Одеської, Запорізької, Миколаївської, Житомирської, Київської й Дніпропетровської областей.

Перша частина цієї ітерації, 36 скринь, поїхали до шкіл у вересні, як відгукуються вчителі та діти про наповнення скринь та які оригінальні способи використання вигадали можна прочитати за посиланням. 

За весь проєкт ми вже відправили 121 скриню, які сумарно важать близько 9 тон! Також ми надалі шукаємо можливості для забезпечення скринями не лише шкіл, але й інших навчальних закладів. 

«Через перехід на дистанційку багато шкіл, на жаль, не змогли отримати скрині, бо за умовами проєкту обовʼязково укриття має бути діючим. Тут треба розуміти, що ситуація в країні непередбачувана та швидко змінюється. Бо вчора відправили скриню в школу — сьогодні школу закрито, а завтра взагалі село евакуйовано, на жаль. 

Скрині мають бути в укритті там, де вони найбільше потрібні, мають використовуватися під час повітряних тривог та перш за все допомагати дітям впоратися зі стресом. 

Також ми підтримуємо контакт з учасниками й після завершення проєкту, радіємо новим фото чи відео з укриттів та сподіваємося, що діти відчувають себе у безпеці й комфорті, наскільки це можливо. Отримуємо купу схвальних відгуків, особливо вчителі дякують за антистрес-іграшки, книги та ігри Світлани Ройз. Додаю мій улюблений відгук:

», — каже менеджерка проєкту «Скриня в укриття» Катерина Іванова.

Безмежно дякуємо усім нашим партнерам та причетним до нашого проєкту. Аби проєкт розвивався й надалі, підтримати «Скрині» можна за посиланням.

Дякуємо пані Світлані Ройз за розробку унікального наповнення скринь, а простору української дитячої книги БараБука за добірку неймовірних книг для школярів.

Набори повітряного пластиліну та іграшки-антистрес надані БО «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ОКТО» НА ЧЕСТЬ НІНЕЛЬ ЛІБМАН. 

Вантажі за гуманітарною програмою доставляє ТОВ «НОВА ПОШТА».

Проєкт «Скриня в укриття» втілюється ГО «Смарт освіта» в межах співпраці з ChildFund Deutschland та Educo і фінансується Sternstunden.

Починайте урок із вправ на стабілізацію

Світлана Ройз радить починати будь-яке заняття з вправ на стабілізацію. 

«Все, що має працювати з дітьми та дорослими має бути дуже простим, але глибоким. Простота не означає спрощеність. Те, що може допомогти вийти із блокування стресом — це радість. «Ін’єкції» радості нам потрібні, аби ми впоралися із навантаженням кортизолом», — каже Світлана Ройз.

Психологиня пропонує попросити дітей перед уроком подивитися на підлогу, потім — на стелю і стіни.

«Ми перефокусовуємо увагу з думок, залучаємо різні м’язи й повертаємо контакт з реальністю. Таким чином, окреслюємо свої кордони, кажемо своїй нервовій системі: «Є стіни, підлога та стелі, ми — в безпеці». З цього можна починати уроки з дітьми: коли вони повертаються з укриття, або ж коли приходять туди», — ділиться Світлана Ройз. 

Для того, аби дітям було легше включитися в навчальний процес, психологиня радить запропонувати їм вправу, пов’язану з ритмом, наприклад, простукати ритм пісні «Ой у лузі червона калина». Головне, аби ритм починався постукуванням грудної клітини й закінчувався теж нею. 

Якщо дитина дуже занепокоєна чи стривожена необхідно швидко заземлитися: потупцяти ногами, відчути 9 точок опори тіла, а також приділити увагу диханню. Для цього можна завантажити спеціальні дихальні картки, які ми розробили спільно з пані Світланою. Картки доступні тут. 

Чому дитина замовкає перед дошкою, хоча все знає?

«Під дією кортизолу зона Брока вимикається. Треба запропонувати будь-яку дію, яка б знизила рівень кортизолу і повернула відчуття безпеки, наприклад, промовляти якийсь звук. Краще, якщо у цьому звуку будуть приголосні, адже контакт язика з піднебінням теж працює як практика заземлення для віднайдення стійкості», — каже Світлана Ройз.

Світлана Ройз звертає увагу, що всі системи нашого тіла ритмізовані — дихання, кишківник, час засинання та пробудження. Під час стресу ритми збиваються. 

«Як тільки можливо після подій, пов’язаних з травматизацією потрібно швидко відновити школи та дитячі садочки та повернути в них дітей офлайн. Це прирівнюється до психологічного втручання — повернути дітям відчуття нормальності та ритму. Якщо дитина не відчуває ритму — вона не відчуває безпеки, а отже, не може навчатися та проявляти свій потенціал», — каже Світлана Ройз. 

Як розпізнавати невербальні сигнали та емоції

Важливо подавати правильні невербальні сигнали, каже психологиня, адже в стресі діти зчитують найперше їх, а не слова. Наприклад, стиснуті щелепи можуть їх впевнити в тому, що вчитель на них злиться, а не втомлений і має зовсім інші причини такої напруги. 

Зокрема необхідно правильно зчитувати й невербальні сигнали дітей: якщо дитина поруч із вчителем почала позіхати, це не означає, що їй нецікаво, а може бути сигналом, що вона нарешті почувається розслаблено та безпечно. Так само, коли дитина похитується на стільці — це також не свідчить про неуважність, а навпаки, адже такими рухами втомлена дитина намагається відсіяти зайві сигнали довкола та сконцентруватися. У такій ситуації буде корисним запропонувати цілому класу руханку.

Світлана Ройз наголошує на важливості вміння виражати емоції, а також їх відчувати, розрізняти та зчитувати у дітей. 

«Коли дитина маленька, найголовніше, щоби в неї був надійний дорослий, у якого обличчя виражає емоції. Бачити емоції для дитини означає мати зворотний зв’язок від світу і передбачуваність. Але також потрібно пам’ятати, що дитина у стані вигорання може втомлюватися від великої кількості мімічних сигналів і їй буде легше вас слухати, коли вона не дивиться в обличчя», — пояснює Світлана Ройз. 

Стабілізація – конфронтація – інтеграція: алгоритм роботи зі складною темою

Психологиня наголошує, що чим вищий рівень тривоги у дітей, тим детальніших інструкцій вони потребують, і відповіді на їхні уточнення та питання можуть допомогти дітям приборкати тривогу. Коли вчитель (-ка) розуміє, що досвід, в який він або вона вестимуть дітей, буде для останніх складний, то потрібно рухатися за алгоритмом «Стабілізація — конфронтація — інтеграція»:

«Стабілізація — це заземлення в поточному моменті, дихання, повернення до тіла. Конфронтація — це доторк до складної теми, ця частина зазвичай дуже коротка. Останній блок, інтеграція, може виглядати так: «Що сьогодні для тебе було найважливішим? Який новий досвід ти береш у своє життя?» Коли готуєте щось на складну тему, діти не можуть виходити з уроку, контакту із вами без фази інтеграції», — розповідає психологиня.

Дітям, каже Світлана Ройз, необхідні позитивні підкріплення на шляху освоєння нових знань та вмінь: давайте відгук який підбадьорить, а не просто вивищить серед інших. Не «твій твір найкращий в класі», а «ти так влучно описав (-ла) це, що я почуваюся ніби в тому місці».

«Похвала націлена на особистість дитини й часто — на порівняння: «ти – краще». А підтримка — про зусилля, про те, що саме ця дитина могла зробити. Кажіть не «прекрасний малюнок», а «сонце на твоєму малюнку наче світиться». Варто звертати увагу на щось конкретне, давати подробиці — це буде відчуватися більшою мірою», — звертає увагу психологиня.

Також, додає Світлана Ройз, важливо приділяти увагу усім дітям, адже ваша холодна реакція може стати сигналом для інших дітей, що, наприклад, ця дитина не варта уваги. 

«Національний проєкт: пишемо есе» — інноваційне навчання письма для учителів та учнів, що передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, які сприятимуть розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності українських школярів.

Ці матеріали «Смарт освіта» розробила на основі інструментів National Writing Project (США) з доведеною ефективністю (за результатами досліджень SRI) та виклала їх на сайті проєкту у форматі 9 модулів та допоміжних художніх й наукових текстів, які освітяни можуть використовувати у своїй роботі безоплатно: https://essay.nus.org.ua/

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Також психологиня пояснила, як працювати із письмом, та як за зовнішніми ознаками розуміти, чи готова дитина зараз працювати на уроці, і чи зможе як належно фокусувати увагу.

«Коли дитина зростає, спочатку мієлінізується її права півкуля, потім ліва. Ми умовно можемо сказати, що спочатку активізується все, що стосується сенсорних відчуттів, емоційного сприйняття — бо права півкуля переважно займається тим, що обробляє всю сенсорну інформацію», — пояснює Світлана Ройз і додає, що необхідно, аби обидві півкулі в дитини працювали між собою злагоджено, адже це важливо для подальшого процесу навчання, сприйняття та засвоєння інформації. 

Наводимо тези від Світлани Ройз щодо письма, психологічної готовності та комфорту, які потрібні дитині для ословлення свого досвіду:

• Коли діти до 6 років перенавантажуються сенсорними подразниками, це може викликати істерику. У цьому разі запропонуйте дитині таку вправу: якщо дитина — правша, то стиснути щось у лівій руці, а якщо шульга — у правій. Це допоможе взяти під контроль процеси правої півкулі. 
• Якщо в дитини активована більше права півкуля, вона може видавати художніші описи та писати складніші тексти, у той час, як дитина із домінантною лівою півкулею зазвичай буде лаконічною та посутньою. Утім, це не означає, що вона не вміє писати художні описи та не має літературних здібностей — потрібно активізувати мозолисте тіло для інтеграції роботи обидвох півкуль. 
• Для того, щоб допомогти дитині інтегрувати роботу мозку, можна використовувати вправи. Вони так і називаються — для розвитку міжпівкульної взаємодії. Такі вправи пані Світлана публікує у своєму Телеграм-каналі, доступному за посиланням. 
• Писання допомагає впоратися з травматичним досвідом. Такий досвід характеризується фрагментарністю, він не має зв’язної лінії. Письменницькі практики допомагають повернути на місце загублений пазл досвіду. 

«Вихід із в’язниці травми вимощений словами. Коли ми можемо ословити якийсь досвід, наша нервова система починає його опрацьовувати. Цю фразу я почула від одного з моїх викладачів з письменницьких практик. Ми можемо дозволити собі ословити досвід тільки коли почуваємося в безпеці біля людини. І для того, щоб людина могла не просто вивільнити, а й опрацювати свій досвід — її важливо супроводжувати», — каже Світлана Ройз. 

Якщо є страх чистого листка — запропонуйте дитині писати на кольоровому папері або спочатку поставити там символ, намалювати котика чи сонечко. 

«Літера — це символ, котик — це теж символ. Важливо почати заповнювати цей листок будь-чим: зірочкою, котиком, у це можна вкласти метафору і заповнювати його та писати стає легше», — пояснює Світлана Ройз та додає, що корисно писати хоч 2-3 хвилини на день.
Звертайте увагу на те, як та які частини мови використовує дитина у тексті. Психологиня у власній практиці уважно аналізує використання дієслів та прикметників.
Дієслова кажуть про внутрішню динаміку дитини: адже вона може бути дуже оптимістична назовні, а її дієслова — доволі трагічними. Якщо в тексті взагалі немає дієслів це може свідчити про недостатність сил на динаміку, дії.
Прикметники розповідають нам про канали сприйняття, якими користується зараз дитина.

«Під час переживання стресу якийсь із каналів сприйняття може вимикатися. Наприклад, у нас всіх перевантажений зараз аудіальний канал сприйняття, адже багато гучних дисгармонійних звуків. І якщо переді мною дитина чи дорослий, які бояться звуків, я це можу допустити лише з їхнього тексту, у якому вони уникають будь-яких слів, які нагадують про звуки, й почати терапевтичну роботу саме зі створення спільних текстів, де присутні такі прикметники, що позначають саме звуки», — каже Світлана Ройз. 

• Перед письменницькими практиками давайте дітям розминки: написати якусь кількість прикметників про фізичні відчуття, температуру, про щось в навколишньому світі, аби включити всі канали сприйняття: це буде також й технікою заземлення.

«Національний проєкт: пишемо есе» — інноваційне навчання письма для учителів та учнів, що передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, які сприятимуть розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності українських школярів.

Ці матеріали «Смарт освіта» розробила на основі інструментів National Writing Project (США) з доведеною ефективністю (за результатами досліджень SRI) та виклала їх на сайті проєкту у форматі 9 модулів та допоміжних художніх й наукових текстів, які освітяни можуть використовувати у своїй роботі безоплатно: https://essay.nus.org.ua/

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Подати заявки представники шкіл можуть до 8 листопада, заповнивши google-форму нижче або за посиланням. 

«Смарт освіта» спільно з дитячою та сімейною психологинею Світланою Ройз з 2022 року працюють над проєктами, спрямованими на підтримку психологічної стійкості дітей і дорослих. У межах цієї ініціативи, зокрема, створили вісім терапевтичних настільних ігор і практикумів, призначених для розвитку емоційної стійкості, саморегуляції та особистих ресурсів:

1. гра «Сила усмішки»;
2. гра «Невидимі дари: Знаходь свою силу»;
3. практикум «Картки сили»;
4. практикум «Дихальні картки»;
5. гра «Обійманці»;
6. гра «Скажи мені: сила запитань»;
7. практикум «Твоя сила»;
8. «Ресурсна скриня» (набір різних плакатів, матеріалів та інструментів для роботи з емоціями).

Цифрові версії матеріалів також доступні на нашому сайті для безплатного завантаження. Вчителі та батьки можуть роздрукувати їх і використовувати під час роботи з дітьми.

Через численні запити шкіл, які хочуть отримати надруковані версії ігор, «Смарт освіта» за підтримки Швейцарії напередодні різдвяних і новорічних свят подарує набір із 8 ігор / практикумів для 500 комунальних закладів загальної середньої освіти України. Матеріали сприятимуть емоційному розвитку учнів та допоможуть педагогам і шкільним психологам впроваджувати практики для психологічної підтримки дітей у шкільному середовищі.

Звертаємо увагу, що доставку набору «Новою поштою» чи Укрпоштою з Києва за тарифами перевізника покриває заклад освіти. 

Школи відбиратимуть за такими критеріями: 

• географічне розташування;
• наявність очного (змішаного) навчання;
• наявність укриття;
• кількість дітей, які навчаються в закладі.

Ігри були розроблені за підтримки партнерів: UNICEF, GBC, EDUCO, Renaissance Foundation, Eastern Europe Foundation, Terre des hommes, Eurasia Foundation. Друк тиражу з 500 наборів ігор для 500 комунальних шкіл здійснюється за підтримки Швейцарії.

Необхідні речі для комфортного перебування в укритті та емоційного розвантаження отримають діти з 72 шкіл України на прифронтових, деокупованих та прикордонних територіях у межах осінньої інтерації. 36 скринь поїхали до своїх адресатів у вересні й діти вже користуються їхнім наповненням, яке ми розробили спільно із дитячою сімейною психологинею Світланою Ройз. 

Школярі читають книжки, бавляться настільними іграми й навіть — катаються у скринях, про це все нам розповіли Олена Паталах, корекційна та соціальна педагогиня Біленьківського ліцею «Лідер» Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, а також Віра Зброжко, директорка Надлиманського ліцею Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області.

Восьминіжки та лизунці допомагають психологічно розвантажити дітей 

Біленьківський ліцей «Лідер» (Запорізька обл.) розташований за майже 30 км напряму через річку до окупованого Енергодара. Зараз у навчальному закладі — 507 дітей, а найпростіше укриття в ліцеї може вмістити лише близько 150 учнів. Тож навчання відбувається у змішаному форматі у дві зміни, які проходять наживо. 

«У нас тривога за тривогою. Діти приходять, і ми одразу йдемо в укриття. Молодші класи з 8:15 і до 12 години дня сидять в укритті й не виходять з нього. Інколи буває таке, що ми розуміємо, що дітям страшно, наприклад, коли починаються артобстріли — на них у нас, на жаль, тривоги нема», — пояснює загальну ситуацію Олена Паталах.

Пані Олена розповідає, що зі скрині учням та ученицям дуже сподобалися вежа баланс та пластилін, а павербанки прийшлися до смаку старшим класам.
«Лизунці стали корисними в роботі соціального педагога, практичного психолога й корекційних педагогів під час корекційно-розвивальних занять для дітей з особливими освітніми потребами. Дуже сподобалася дітям книжка про туалет — по-тихому сидять в куточку, накрившись покривалом і читають. Також пластиковий ящик усім сподобався: і нам, вчителям, бо його не треба тягати, він котиться, і дітям. Першокласники прямо сідають всередину і возяться. Ми, звісно, назагал не дозволяємо, але десь це потрібно для психологічного розвантаження дитини», — каже Олена Паталах.

Окремо педагогиня виділяє також і м’яких двосторонніх восьминіжок, які показують настрій:

«Восьминіжки зайшли дуже добре, ми їх використовуємо на заняттях: із яким настроєм я прийшов на заняття — хорошим чи поганим, а з яким іду з уроку. Також їх використовують під час розвивальних занять логопед-дефектолог, практичний психолог і соціальний педагог.

У мене, як соціальної та корекційної педагогині, ці восьминіжки сидять на дивані: маю в кабінеті невеличкий розвантажувальний диванчик-куточок, де діти виставляють цих восьминіжок, а іноді просто лягають в них», — ділиться вчителька. 

«Фломастери, олівці, пластилін та розмальовки пішли одразу за 2 тижні. Книжки теж потрохи читають. Шахи, шашки та вежу баланс теж дуже люблять. Під час проведення уроків ми користуємося восьминіжками, пластиліном, вежею баланс, адже часто є потреба згрупувати дітей, у пригоді стали й олівці з фломастерами. 
Наша психологиня собі теж окремо зробила скарбничку: поклала там спінери. Також дуже круті психологічні книжки, психолог по них працює разом зі старшими дівчатами: вони їх читають та обговорюють, такий собі літературно-психологічний гурток створили. 

Каремати теж дуже добре зайшли, ми їх з собою виносили на вулицю. Розкладали на землі та влаштовували гру, ніби відправлялися подорожувати іншими планетами, а восьминіжки були прибульцями, і ми їм ліпили незвичайну їжу з пластиліну. З пледів діти роблять халабуди», — каже Олена Паталах.

«Перший раз, коли я дістала цю скриню, був аншлаг»

Надлиманський ліцей Одеської області розташований поблизу Одеси та Чорноморська. У навчальному закладі зараз у дві зміни навчається 244 дитини. Через капітальний ремонт приміщення, навчальних класів не вистачає, утім укриття може вмістити всіх. До укриття діти ходять 3-4 рази на тиждень, інколи буває так, що і по декілька разів на день. У великому просторі сховища важко проводити уроки, саме тому зайняти дітей скринею стало хорошим рішенням. 

«В укритті ми поділили зони для проведення уроків, але це великий простір і трошки важкувато давати уроки. У нас там є ще клас безпеки в сховищі, то якщо терміново щось треба, діти там займаються. Якщо ми розуміємо, що тривога має бути недовга, то не дістаємо скриню, а діти кажуть: а де наші іграшки, коли ми будемо гратися? Тому їм точно сподобалося! Я їм говорю, ну, почекайте, ми побачимо: якщо довго тривога, то я вже дістану», — розповідає Віра Зброжко, директорка Надлиманського ліцею.

«Перший раз, коли я дістала цю скриню, то це був аншлаг. Усі кинулися й розмальовувати, й антистрес-іграшками бавитися. Зараз вони вже знають, яке там наповнення, то вони вже так більш спокійно ставляться. Розмальовують вони із задоволенням, і в Джангу грають, і з настільними іграми бавляться.

Якщо взяти старші класи, то їм цікаві книги, дуже приємно, що є такий континент дітей, які ще читають. Занурюються в книги, беруть собі й читають, навіть і вчителі також їх читають. 

Наша бібліотекарка дуже рада кожній новій книжці. Тому що не дуже часто поповнюється книжковий фонд саме з художньої літератури. Особливо таких наших українських авторів, а також книжок для підліткового віку. Я і для своїх онуків подивилася, що є цікавого.

Бібліотекарка вже знає зміст кожних книг. Вона навіть підходила до класів і розповідала дітям про що ті книги, чим будуть цікаві почитати, рекомендувала.

Середнім класам цікаві настільні ігри, наприклад, «Уно». Початкова школа — це антистреси та восьминоги. Минулого тижня в нас не було світла, а тривоги — щодня. Тому використовували ми і прожектор, і лампи», — каже Віра Зброжко.

Невдовзі ми збиратимемо ще 36 скринь, які поїдуть до шкіл у листопаді. Про наповнення скринь цього року можна прочитати на нашому сайті за посиланням. 

Проєкт «Скриня в укриття» втілюється ГО «Смарт освіта» в межах співпраці з Childfund Deutschland та EDUCO і фінансується Sternstunden.

Цього року ми розширили географію проєкту: тепер скрині отримають не тільки прифронтові школи, але і навчальні заклади на деокупованих та прикордонних територіях. Також до проєкту увійшли школи, що частково чи повністю зруйновані та зараз відбудовуються.

«Завдання «скринь» — зробити перебування як учнів, так і вчителів в укритті більш комфортним. Ми зібрали необхідні речі й побутового характеру: ліхтарі, пледи, каремати, павербанки. Й ті речі, які допоможуть впоратись дітям із тривожністю, стресом, чи просто розважити їх під час повітряної тривоги», — розповідає менеджерка проєкту Катерина Іванова.

Цього разу до скринь ми додали більше світла: аварійних ламп, що можуть освітити ціле приміщення, а також більше ігр, що розвивають, а не тільки розважають, аби час в укритті діти могли проводити з користю.

У списку очікування маємо ще понад тисячу шкіл, які потребують «Скрині в укриття». Команда «Смарт освіти» робить усе необхідне, аби таку розробку отримало якомога більше освітніх закладів в Україні.

Наповнення «Скриня в укриття» розроблено спільно із дитячою сімейною психологинею Світланою Ройз, яка консультує проєкт, та лабораторією дитячого читання «БараБука».

А завдяки співпраці з Благодійним фондом OKTO на честь Нінель Лібман, цього разу ми доповнили наші «скрині» неймовірною розробкою: по 100 наборів легкого пластиліну та по 100 антистрес-м’ячиків у кожну відправку — це 1200 кілограмів додаткового ресурсу.

Ще один партнер проєкту — Нова пошта, який доставляє «Скрині в укриття» у прифронтові школи власним коштом.

Безмежно дякуємо усім нашим партнерам та причетним до нашого проєкту. Аби проєкт розвивався і надалі, підтримати «скрині» можна за посиланням.

Проєкт «Скриня в укриття» втілюється ГО «Смарт освіта» в межах співпраці з ChildFund Deutschland та Educo і фінансується Sternstunden.

Із тисячі заявок ми обрали 30 шкіл, які найближчі до лінії розмежування фронту або до кордону з країною-агресором та навчаються очно чи у змішаному форматі: Сумська, Запорізька, Дніпропетровська, Харківська, Миколаївська та Херсонська області. 

Ідея «Скринь» належить нашій керівниці психологічного напряму Оксані Макаренко, а вміст розроблявся спільно з дитячою сімейною психологинею Світланою Ройз. Тому, це не просто бокси з іграшками, а травмоорієнтований підхід й практики стійкості. У «Скрині» зібрані речі, які націлені на різні органи чуття дитини: тактильний, зоровий, розумовий.

«Наприклад, пледи діти використовують не тільки, щоб зігрітися, а й для ігор, аби відчувати ці кордони тіла й захисту. А коли дитина «розминає» у руці антистресові іграшки, вона автоматично повертається в момент тут і зараз — аби вийти зі стану стресу й тривоги. Ми також додали й ігри-практикуми, розроблені Світланою Ройз, які безоплатно доступні на нашому сайті, та книги, які спеціально для «Скрині в укриття» відібрала Лабораторія дитячого читання «БараБука». Вони максимально добрі, веселі, цікаві, щоб діти в укриттях перемикали свій фокус на щось приємне й легке», – говорить очільниця «Смарт освіти» Галина Титиш.

У Скриню ввійшли і відомі всім настільні ігри: Дженга, УНО, Дабл, які націлені на згуртованість, щоб разом весело і насичено провести час в укритті. Поклали навіть такі дрібниці, які школи потребують: ліхтарики, олівці, фломастери, просто білий папір.

«Нам здається, що діти звикли до перебування в укриттях і їм вже не потрібна підтримка. Діти дійсно адаптуються до будь-яких, навіть найскладніших умов. Але їм завжди потрібно відчуття, що поруч з ними є надійні дорослі, які можуть стати опорою. Скерувати їх активність, надати допомогу за потребою. Ми вивчили стратегії подолання стресу, які використовують діти під час перебування в укритті. І вміст цієї скрині – універсальний, щоб допомогти чи просто разважити різних дітей. Школярі можуть обрати щось для врегулювання стресу через тіло та рух, соціальну взаємодію в іграх, через канал інтелекту – читаючи книжки, у творчості, у можливості створити своє особисте захищене місце (з карематів та пледів). Дорослим лише потрібно запропонувати дітям обрати чи скерувати дітей до конкретного предмету», – ділиться Світлана Ройз.

Загалом вміст кожного з боксів розрахований на понад 100 дітей різного віку. 

Пілотні школи, які отримали «Скрині» у 2023 році діляться, що коли не перебувають у сховищі, психологи використовують ресурси у своїй роботі. 

Команда «Смарт освіти», безмежно вдячна Світлані Ройз, «BaraBooka», Посольству України в Швейцарії, партнерам, які профінансували закупівлю.

Окрему подяку висловлюємо українській компанії з логістики «Нова пошта», яка доставила «Скрині» до шкіл безоплатно.

Ми сподіваємося, що «Скриня в укриття» буде великим ресурсом як для учнівства, так і для вчительства. А також всім, хто раніше заповнював заявку на отримання боксів анонсуємо, що ще 70 «Скринь» невдовзі почнемо комплектувати, тому, очікуйте на щасливі листи від «Смарт освіти».

Проєкт реалізується завдяки спадщині Едмонда Нільсена.