«Національний учнівський конкурс «Пишемо есе» засвідчив важливу тенденцію: діти прагнуть бути почутими. Ми отримали неймовірну кількість креативних есе на вільну тему, тобто це та категорія, де учні та учениці могли найбільш глибоко та вільно розкрити перш за все свої емоції, думки та переживання. 

Читати такі роботи було особливо щемно та цінно, адже в основному діти обирали теми, повʼязані з нашим сьогоденням — часом війни, вимушеної еміграції та адаптації в нових середовищах. Також учні та учениці багато рефлексували про самотність та питання свідомо вибору. Ці тексти — свідчення їхнього покоління, а відтак їхні голоси — голоси нашого майбутнього, і до них варто дослухатись. 

Також журі уважно опрацювало й аргументативні есе. Це категорія, яка продемонструвала важливість використання в постійній практиці на уроках мови та літератури інструментів нашого проєкту. На жаль, на загал ще складно дається формулювання тези, добір сильних аргументів та дотримання чіткої логіки тексту. Тому щиро раджу ознайомитися з методичними розробками проєкту та спробувати інтегрувати вправи в щоденні уроки. Це значно поліпшить поступ у розвитку навички написання есе», – каже Катерина Молодик, методистка «Національного проєкту: пишемо есе», членкиня журі конкурсу.

Барабанний дріб… І ось наші переможці у двох категоріях: 8-9 клас та 10-11 клас:

Категорія: 8–9 клас

• Перше місце, 9 клас

Андрій Анікін (креативне есе)

• Друге місце, 9 клас

Дарина Амеліна (аргументативне есе)

• Третє місце, 9 клас

Катерина Вакуленко (креативне есе)

Категорія: 10–11 клас

• Перше місце, 10 клас

Анна Купрійчук (креативне есе)

• Друге місце, 11 клас

Каміла Горбачова (креативне есе)

• Третє місце, 11 клас

Маргарита Костенко (аргументативне есе)

Вітаємо переможців і бажаємо їм подальших творчих успіхів та ще більше перемог.

Журі також визначило лауреатів конкурсу, які отримають корисні призи. Вони не увійшли до шестірки переможців, але мають роботи, варті уваги: 

• Аріна Чернюк 
• Дарина Кураш
• Анастасія Дронь
• Ольга Дементьєва

До оцінювання есе конкурсантів ми залучили досвідчених експертів та експерток. Вони визначили найкращі роботи за критеріями, які ми оголошували на початку конкурсу.

• Галина Титиш, очільниця ГО «Смарт освіта», тренерка «Національного проєкту: пишемо есе», засновниця «УП.Життя». 
• Тетяна Стус, українська письменниця та літературознавиця, авторка книжок для дітей та підлітків, засновниця й керівниця «БараБука», тренерка «Національного проєкту: пишемо есе». 
• Марія Титаренко, есеїстка, журналістка, медіадослідниця, членкиня PEN Ukraine, кандидатка наук із соціальних комунікацій, викладачка у Школі журналістики та комунікацій УКУ, тренерка «Національного проєкту: пишемо есе». 
• Василь Терещенко, заступник директора Український центр оцінювання якості освіти, кандидат філологічних наук, доцент. 
• Сергій Омельчук, перший проректор, професор кафедри української і слов’янської філології та журналістики Херсонського державного університету. 
• Катерина Молодик, Заслужений учитель України, методистка ГО «Смарт освіта», тренерка «Національного проєкту: пишемо есе».

Завдяки підтримці наших партнерів, крім грошової винагороди, переможці отримають корисні призи: ранці, шопери, запискники, термочашки та багато іншого. Дякуємо Grammarly, Посольству Швейцарії в Україні, Міжнародному фонду «Відродження» та EdPro.ua  за підтримку дітей та розвиток написання есеїв серед учнівства.

Також щиро дякуємо усім учасникам за сміливість та наснагу на цьому нелегкому шляху удосконалення письма і бажаємо подальших успіхів та нових перемог! 

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education. 

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Друк Збірників для учнівства здійснювався за підтримки Швейцарії.

«Одна з моїх улюблених вправ — графічне зображення змісту. Це вправа, яка допомагає «побачити» тексти. Її можна використовувати на різних етапах уроку, але найдієвіше тоді, коли дітям складно розпочати писати перші варіанти текстів. Наприклад, учні та учениці зіштовхнулись із труднощами формулювання тези. Запропонуйте їм створити візуальні нотатки своїх думок. Ви можете зробити це в зошитах або на окремих аркушах, використати кольорові олівці, маркери, ручки, різноманітні наліпки абощо. У цій вправі важливе не художнє вміння, а навичка візуалізувати, передавати думки на папір не за допомогою слів, а за допомогою символів. У такий спосіб учні та учениці зможуть зробити перший крок до подальшого словесного формулювання думки. 

Також у методичних матеріалах проєкту є опис варіанту цієї вправи на основі попереднього використання трьох текстів, коли учні та учениці працюють з «Письмовою розминкою». Це вправа для кращого занурення в тему, розуміння, як рухаються аргументи в кожному із трьох текстів. Після прочитання діти створюють графічний взаємозв’язок між трьома текстами — графік дискусії. Це довільне графічне зображення, своєрідний «танець текстів», коли ми символічно можемо простежити думки, описані у текстових джерелах. 

Мета вправи — допомогти учнівству, візуалізуючи, зрозуміти позицію різних авторів та авторок та, зрештою, визначитися, якою є їхня власна позиція. Це дуже цікава вправа, яка залучає не тільки критичне, але й креативне мислення і дає змогу учням та ученицям поглянути на проблемне запитання з точки «helicopter view», тобто усвідомити тему цілісно за змістовно», — пояснює методистка проєкту Катерина Молодик.

«Трекер думок» — це записи в нотатнику щодо певної теми, які дають змогу побачити зміну думки в процесі ознайомлення з новими текстами чи аргументами. Занотовування того, що учень чи учениця думає про певну тему або проблему на початку, у процесі й наприкінці роботи, дає можливість відстежувати, як змінювалася його / її позиція.

«Ще одна можлива варіація вправи — трекер думок. Цей інструмент ретельно описаний в методичних матеріалах, але я вам пропоную спробувати також цю вправу у форматі графічного зображення, які змінюються, відповідно до зміни думки учнів та учениць під час занурення в тему.
Такі поєднання візуальних символів, які передають ідеї, процеси, факти, твердження, часто можуть бути навіть метафоричні, що допомагає знайти учнівству часто неочевидні відповіді на запитання, які на початку здавались їм складними чи незрозумілими», — радить Катерина Молодик. 

Керівниця «Смарт освіти» Галина Титиш у своїй навчальній практиці використовує вправи на тренування креативного мислення із книжки «Не музи, а м’язи» тренерки проєкту, доцентки кафедри медіакомунікацій УКУ, членкині українського ПЕН і тренерки з креативного письма Марії Титаренко:

«Я маю другий урок в 9-ому класі, й під час першого заняття зрозуміла, що діти сонні, тому вирішила починати кожен урок із чогось драйвового, але водночас такого, щоби прокачувало творчість. Ми з ними вже працювали з картинами (відгадували, що ж на них зображено), вигадували назву неіснуючого монстра, добирали синоніми до слова «йде», а потім ще до «говорити», «їсти», спільно вигадували історію: коли хтось починає перше речення, а далі по черзі усі додають наступні, й так з’являється історія», — ділиться Галина Титиш.

Для знайомства з дітьми Галина Титиш використовує таку письмову вправу, яку радить Еймі Бакнер у її книжці Notebook Know-How: Strategies for the Writer’s Notebook:

У цьому списку учні виділяють ті пункти, які видаються їм найцікавішими і про які вони могли б написати більше. Далі пишуть вільне есе про один із пунктів зі списку. Найпопулярнішою темою для списку була, очікувано, остання — діти дуже хотіли ділитися тим, що їх дратує. 

Також можна розігріти креативні м’язи такою вправою від  Марії Титаренко:

Підбір синонімів до нейтральних слів — у цьому випадку дієслова «говорити» — може урізноманітнити текст та влучно описати потрібний відтінок дії:

До слова «говорити» можна добрати силу-силенну синонімів, які матимуть емоційне забарвлення і відображатимуть характер саме цієї дії. Галина Титиш наводить такі синоніми: базікати, патякати, молоти язиком, промовляти (мовити), розмовляти, цідити (крізь зуби), мимрити, варнякати, теревенити, ректи, виголошувати, рубати (викарбувати), сичати, балакати, белькотіти, лопотати, ляпати язиком, гомоніти, точити ляси, просторікувати, пащекувати… 

Більше вправ на розвиток креативного письма ви можете знайти на сайті «Національного проєкту: пишемо ЕСЕ»: там доступний електронний посібник для вчителя, збірник текстів для учнів, а також навчальні презентації. Усі матеріали є у вільному доступі для використання. Запрошуємо користуватися та відкривати разом з учнями яскравий та різноманітний світ написання есе!

Ці матеріали «Смарт освіта» розробила на основі інструментів National Writing Project (США) з доведеною ефективністю (за результатами досліджень SRI) та виклала їх на сайті проєкту у форматі 9 модулів та допоміжних художніх й наукових текстів, які освітяни можуть використовувати у своїй роботі безоплатно: https://essay.nus.org.ua/

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

«Весь цей інструментарій та американський підхід, на якому ми базувалися, він про те, що кожна дитина може писати і висловлювати свою думку на письмі: важливо просто дати йому чи їй необхідні інструменти», — каже керівниця «Смарт освіти» Галина Титиш. 

Учителі та вчительки мали змогу зануритися у процес писання та випробувати на собі методологічний підхід, який команда пропонує у посібниках. Також учасники та учасниці впевнилися, що обирати актуальні для учнівства теми не так складно, адже ідеї містяться повсюдно: і у зовнішньому світі (музиці, рекламі, фільмах і тд.), і у внутрішніх переживаннях дітей. А найкращий метод визначити цікаву тему — запитати самих учнів та учениць.  

Матеріал, напрацьований у проєкті, є у вільному доступі на сайті. Використовувати його можна:

• у межах факультативу;
• на заняттях гуртка;
• інтегрувати в уроки української мови та літератури;
• інтегрувати в інші курси.

«У нас є досвіди в пілотних школах, де філологи на педагогічних радах ділилися із колегами про наш проєкт. Учителі біології та хімії, наприклад, почали активно використовувати вправу «дзвоники» або «вільнувате письмо», коли дітям пропонують написати короткі нотатки відштовхуючись від якоїсь певної теми чи поняття», — каже методистка, вчителька української мови та літератури, тренерка проєкту Катерина Молодик. 

Інтеграцію матеріалів проєкту у свою роботу методисти радять починати з таких простих кроків:

• ознайомлення із матеріалами на сайті;
• визначення формату;
• розробка орієнтованого планування;
• інтеграція. 

Також команда розвінчала найпоширеніші міфи про писання та розповіла, що робити, якщо дитина ненавидить писати. Писати есе може кожен, переконані у проєкті, а хист — не відіграє головної ролі.  

«Не існує людей із вродженою відразою до письма. Є лише ті, кого систематично переконували, що вони не вміють писати», — каже тренер проєкту, Доктор наук, американський викладач курсів академічного письма Джо Гарріс. 

Найголовніше тут — не вимагати від учнів та учениць повноцінного есею з першого заняття. Джо Гарріс радить дати свободу в межах завдання та заохочувати ділитися один з одним своїми складнощами в роботі над письмом. 

«Національний проєкт: пишемо есе» — інноваційне навчання письма для учителів та учнів, що передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, які сприятимуть розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності українських школярів. 

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Дата: 25 вересня 

Час: о 18.00 

Формат: онлайн

Для участі у вебінарі варто заповнити анкету: https://forms.gle/nDozk6xhZNHCac8k9 

Кількість місць обмежена.

На вебінарі команда «Національного проєкту: пишемо есе» допоможе дізнатися більше про те, як інтегрувати методичні розробки в уроки української мови та літератури.

Під час вебінару учасники та учасниці дізнаються:

• які вправи найкраще використовувати, аби учні та учениці подолали страх «чистого аркуша»
• що таке процесуальне письмо
• як ефективно працювати з текстами
• як змінити підхід до навчання написання есе.

«Ми раді поділитись унікальними методичними розробками нашого проєкту та поширити досвід роботи з матеріалами для всіх охочих. Під час вебінару ми не тільки зорієнтуємо вчителів та вчительок щодо навігації сайтом та окремими модулями, але й матимемо практичний блок, де детально дослідимо основні принципи процесуального письма й ефективні підходи до роботи з текстами. Ураховуючи результати PISA 2022 та зниження рівня читацької грамотності в учнів та учениць, нові інструменти будуть надзвичайно помічними на уроках української мови та літератури», – говорить методистка, тренерка проєкту Катерина Молодик.

«Національний проєкт: пишемо есе» – інноваційне навчання письма для учителів та учнів, що передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, які сприятимуть розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності українських школярів. 

Ці матеріали «Смарт освіта» розробила на основі інструментів National Writing Project (США) з доведеною ефективністю (за результатами досліджень SRI). Та виклала їх на сайті проєкту у форматі 9 модулів та допоміжних художніх й наукових текстів, які освітяни можуть використовувати у своїй роботі безоплатно: https://essay.nus.org.ua/

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

«Національний проєкт: пишемо есе» – інноваційне навчання письма для учителів та учнів, що передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, які сприятимуть розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності українських школярів. 

Ці матеріали «Смарт освіта» розробила на основі інструментів National Writing Project (США) з доведеною ефективністю (за результатами досліджень SRI). Методика передбачає роботу з медіатекстами та джерелами, що є вкрай важливим для країни, яка воює та зазнає пропагандистських атак. 

Зараз проєкт заходить у фазу пілотування, під час якої команда «Смарт освіти» допомагає запроваджувати матеріали у школах та збирає відгуки, щоби покращити методичні посібники.  

«Цей проєкт пропонує не просто ефективні методики з розвитку навички аргументованого письма, а в першу чергу допомагає змінити спосіб мислення від фокуса на результат до усвідомлення важливості процесу письма. За такого підходу наші учні та учениці матимуть простір для спроб, вільний від страху помилок та можливість пошуку власного голосу», – звертає увагу методистка, вчителька української мови та літератури Катерина Молодик.

За звітами УЦОЯО щодо результатів аналізу робіт вступників на зовнішньому незалежному оцінюванні, здатність випускників аргументовано писати есе – це серйозна проблема українських шкіл ще до початку повномасштабного вторгнення. 

Під час повномасштабного вторгнення учні не пишуть есе на НМТ (національний мультипредметний тест), тому даних про вміння випускників писати немає. Але можна припустити, що ситуація не покращилася, а, ймовірно, погіршилася через стрес, перехід на онлайн-навчання, постійні повітряні тривоги та скасування вимоги писати есе в новій екзаменаційній формі – НМТ. 

А результати міжнародного порівняльного дослідження PISA-2022 свідчать, що українські 15-річні учні мають проблеми з читацькою грамотністю. Їм важко критично оцінювати інформацію з тексту, розрізняти факти і судження, відділяти релевантну інформацію від зайвої. Українські школярі відстають від своїх однолітків з країн Організації економічного співробітництва та розвитку на 2,5 роки за їхньою читацькою грамотністю. 

Від проєкту команда очікує, що учні та учениці  навчаться аналізувати, досліджувати й рефлексувати щодо медіатекстів і створювати аргументовані есе з якісною доказовою базою, а учителі та учительки – стануть амбасадорами/-ками для колег у своїх регіонах та будуть поширювати здобуті у пілоті знання та навчики. 

«Смарт освіта» у межах «Національного проєкту: пишемо есе» надаватиме супервізію впродовж усього року, а також проводитиме додаткові вебінари, тренінги як від українських експертів, так і від іноземних. Команда також проведе два тестування (на початку навчального року та наприкінці), щоб мати релевантні дані про ефективність інструментів. На майбутнє планують створити онлайн-курс для освітян «Академічне письмо».

Про те, як учителі та учительки проходили п’ятиденне навчання з методик письма за участі Галини Титиш, Тетяни Вакуленко, Василя Терещенка, Тетяни Стус, Марії Титаренко, Катерини Молодик, Тетяни Байдаченко, Оксани Шуневич, Марії Блажко, Ірини Калітовської, Лідії Поворознюк та Галини Калужної можна прочитати за посиланням.

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

В аудіоуроках зібрані всі основні факти та важливі події з тематичною музикою та навіть уривками з фільмів, що корисно під час підготовки до уроку і для закріплення знань. Усі подкасти відповідають навчальним програмам від Міністерства освіти та науки України. Вони доступні за темами з української мови, літератури, громадянської освіти, а також історії (зокрема курс «Історія Криму»).

«Я активно використовувала аудіоуроки з української літератури для роботи з 11 класом цього року. Вони допомагають мені як учительці краще підготуватися та звернути увагу на якісь цікаві моменти, а також урізноманітнюють сам урок. Оскільки діти здебільшого не читають довгі тексти, ми працюємо з творами прямо на уроках. І перерва на аудіо – хороший спосіб урізноманітнити заняття», – каже вчителька української мови та літератури Лідія Поворознюк. 

Теми в уроках пояснюють глибоко та різнобічно, і діти зможуть краще зрозуміти основні тези заняття, якщо прослухуватимуть подкасти до уроку або ж закріплюватимуть матеріал опісля. Саме тому вчителі можуть давати подкасти учням на домашнє завдання, а для перевірки своїх знань діти проходять тест, що доступний до кожного уроку. 

«Ми нині проводимо дуже багато часу перед монітором чи дисплеєм гаджетів. Аудіоуроки допомагають зануритись у тему не напружуючи очі. Прослуховування уроків, викладених у формі цікавої розповіді, з деталями чи відсилками, які не може дозволити собі формат підручника, допомагають розвивати уяву», – розповідає вчителька історії Ірина Вишня.  

«Використання аудіоуроків дозволяє школярам перемкнути увагу з учителя на інший канал інформації, що робить навчання більш динамічним і цікавим. Учні також цінують можливість вибору: прослухати матеріал самостійно або почути його від учителя», – зазначає історикиня Антоніна Макаревич.

Створюючи аудіоуроки автори розкривають навчальний матеріал нестандартно, орієнтуючись на інтереси учнів та учениць. Наприклад, способи вираження присудка школярі та школярки вчать на прикладі пісень до фільму «Мавка. Лісова пісня» та шукають морфологічні помилки у віршах Сергія Жадана, а правопис не- та ні- розбирають разом з героями фільму «Довбуш». 

Перевага аудіоуроків «Вчися вухами» ще і в тому, що вони можуть бути корисними у різних форматах навчання: як очному, так і змішаному й віддаленому. Такий формат доступний також школярам із порушенням зору і дозволяє цікаво та стисло засвоїти навчальний матеріал.

«У своїй педагогічній практиці я вже використовувала аудіоуроки «Вчися вухами» з розділу «Громадянська освіта» для 5 класу. Ми з дітьми слухали, а потім обговорювали почуте. Ці уроки підсилили матеріал з підручника і були цікавими для учнів, адже зазвичай матеріал в аудіоформаті на уроках з історії використовують нечасто. Постійно пропоную аудіоуроки з історії як додаткові матеріали тим, хто хоче більше дізнатись про якусь тему», – ділиться вчителька історії Ірина Вишня.

Як учителю/-ці вбудувати аудіоуроки в навчальний процес

Учитель/-ка може полегшити щоденну рутину, імплементуючи їх у навчальний процес: 

• Можна ввімкнути уривки запису під час уроку й урізноманітнити заняття.
• Використати під час підготовки до занять: тут уже зібрано опорний скелет заняття: і структура, і факти, і аналіз. 
• Давати учням доопрацювати тему самостійно в межах домашнього завдання: укінці кожного подкасту є тести на закріплення знань.
• Якщо під час уроку почалась повітряна тривога, записи можна завантажити на сайті проєкту чи на подкаст-платформах й слухати офлайн в укритті.

Також на сайті проєкту є добірки аудіоуроків, що можуть полегшити вчителям підтоговку учнів до НМТ з історії України, української мови та літератури. Ба більше, є окрема добірка із творами на літо та збірка уроків про Другу світову війну. 

«Я залюбки використовую аудіоуроки у підготовці учнів до НМТ. Безумовно, базовий матеріал можна знайти у підручниках та посібниках. Проте додаткові матеріали у вигляді аудіоуроків, де можна прослухати те ж, що проходили на уроці, але у розширеній версії, з новими подробицями, забезпечує краще запам’ятовування та зв’язок між темами», – каже Ірина Вишня.

Методистка «Смарт освіти» Катерина Молодик радить вчителям і вчителькам почати запроваджувати аудіоуроки до навчання з декількох простих кроків:

1. Ознайомитися з подкастом і зрозуміти, яку саме частину, або весь подкаст, ви плануєте використати на уроці.
2. Врахувати всі особливості, фізіологічні та розумові, ваших учнів, а також оцінити, що з поданого матеріалу вони вже знають, а що ні.
3. Проінструктувати учнів щодо такого формату заняття, особливо, якщо робота з аудіоформатом на уроці відбувається вперше. 
4. Запитайте учнів, чим подкаст відрізняється від відео в YouTube? Як змінюється сприйняття інформації, коли ви слухаєте і при цьому не бачите оповідача? Яка мета прослуховування подкасту?

«Раджу обрати тему та зрозуміти ціль: вам потрібно краще підготуватися до уроку самим (і тоді матеріал аудіоуроків стане методичною поміччю), чи ви хочете дати цей матеріал учням. Учням можна давати слухати аудіоуроки на домашні завдання (як попереднє знайомство з темою чи, навпаки, закріплення) та для роботи в класі (я люблю, коли учні готують шматок уроку та презентують його одне одному)», – каже Лідія Поворознюк.

Далі варто визначити, яку саме методику використання подкастів ви будете застосовувати: перевернуте навчання (англ. flipped classroom), змішане навчання (англ. blended learning), асинхронне або ж синхронне навчання. 

Методики також можна комбінувати, наприклад, якщо застосовувати змішане та перевернуте навчання, можна давати учням подкасти на опрацювання до уроку, а на самому занятті обговорювати та закріплювати матеріал разом. 

Вправи, які підсилять засвоєння матеріалу

Опісля обговорення матеріалу запропонуйте учням заповнити пропуски в тексті, написати есе за матеріалом подкасту або ж зробити фактчекінг та сформувати добірку матеріалів за темою. Такі вправи пропонує одна з авторок проєкту Олена Саєнко, більше вправ можна прочитати за посиланням.

«Аудіоуроки можна використовувати як домашнє завдання: щоб закріпити вивчене, або зробити уроки «перевернутими», коли учні приходять на заняття вже з опрацьованим матеріалом. Це значно підвищує ефективність подальшого обговорення та засвоєння матеріалу на уроці.

Імплементація аудіоуроків в освітній процес є надзвичайно актуальною, оскільки ці уроки не тільки допомагають систематизувати та узагальнювати матеріал, але й встановлювати зв’язок із сучасністю, що робить вивчення історії більш актуальним для розв’язання задач у повсякденному житті», – звертає увагу історикиня Антоніна Макаревич.

Ірина Вишня додає, що аудіоуроки є чудовим доповненням до традиційних навчальних матеріалів, адже до кожного уроку йдуть посилання на ресурси, що стануть у пригоді як учням, так і вчителям:

«Можна перед тим прочитати відповідний параграф і дати дітям завдання. До прикладу,  порівняти, де факти їх вразили більше. Учні можуть після прослуховування поставити одне одному уточнюючі запитання. Учитель може попросити скласти історичний портрет якогось діяча після прослуховування відповідного уроку», – каже Ірина Вишня.

Антоніна Макаревич радить під час навчання, коли діти слухають аудіоурок, дати їм завдання: наприклад, створити мапу думок, виписати основну думку, придумати запитання і обговорити почуте у різних форматах. Аудіоуроки, каже Антоніна Макаревич, є потужним інструментом, який сприяє розвитку важливих компетентностей, передбачені Державним стандартом базової середньої освіти:

• Вільне володіння державною мовою: Усі подкасти записані грамотною українською мовою, що покращує мовні навички учнів.
• Навчання впродовж життя: Прослуховування аудіоуроків привчає учнів до самостійного освоєння матеріалу, пошуку альтернативних способів отримання нових знань і закріплення вже відомого.
• Інноваційність: Використання подкастів в освіті є прикладом сучасних методів навчання, що робить процес більш цікавим і доступним.
• Інформаційно-комунікаційна компетентність: Учні вчаться перевіряти інформацію, розрізняти факти від суджень, протистояти пропаганді, що особливо важливо в сучасних умовах.
• Підприємливість: Аудіоуроки допомагають учням розвивати навички вирішення проблем, зокрема заповнювати прогалини в навчанні, глибше зрозуміти тему та дізнатися більше.
• Культурна компетентність: Аудіоуроки сприяють розвитку культурної обізнаності.

«Аудіоуроки з історії скомпоновані таким чином, що вони демонструють нерозривний зв’язок історичного поступу українських земель зі світом. Це вкладається у нову концепцію викладання історії у школах, нещодавно презентовану МОН. Автори залучають знання і з інших дисциплін, вміло вплітаючи їх у свою розповідь. Тож, в цілому, можна стверджувати, що аудіоуроки «Вчися вухами» забезпечують формування ключових компетентностей учнів», – каже вчителька історії Ірина Вишня. 

Наразі в проєкті вже приблизно 500 уроків, найбільше (понад 120) – зі всесвітньої історії, на другому місці за кількістю історія України (110+) та українська література (105). Найпопулярнішими уроками стали подкаст з української літератури про твір Богдана Лепкого «Мотря» (на Youtube), твір “Давня весна” Лесі Українки (на сайті проєкту), а також подкаст з історії України про козацькі революції середини XVII ст. (на подкаст-платформах). 

Надалі команда проєкту вже працює над розширенням і запуском уроків із сексуальної освіти, екологічної свідомості, а також з фізики. Стежити за новинками та випуском уроків можна на сайті проєкту «Вчися вухами». 

Проєкт «Вчися Вухами» реалізовує ГО «Смарт освіта». 

У 2023 році проєкт починав роботу за підтримки @Educo. Курс «Історія Криму» був запущений у рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (@USAID/ENGAGE) та здійснюється Pact в Україні. Зміст цього проєкту є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США. 

Курс продовжує розвиватися в межах співпраці ГО «Смарт освіта» з ChildFund Deutschland і Educo та фінансування Sternstunden.