«Національний учнівський конкурс «Пишемо есе» засвідчив важливу тенденцію: діти прагнуть бути почутими. Ми отримали неймовірну кількість креативних есе на вільну тему, тобто це та категорія, де учні та учениці могли найбільш глибоко та вільно розкрити перш за все свої емоції, думки та переживання. 

Читати такі роботи було особливо щемно та цінно, адже в основному діти обирали теми, повʼязані з нашим сьогоденням — часом війни, вимушеної еміграції та адаптації в нових середовищах. Також учні та учениці багато рефлексували про самотність та питання свідомо вибору. Ці тексти — свідчення їхнього покоління, а відтак їхні голоси — голоси нашого майбутнього, і до них варто дослухатись. 

Також журі уважно опрацювало й аргументативні есе. Це категорія, яка продемонструвала важливість використання в постійній практиці на уроках мови та літератури інструментів нашого проєкту. На жаль, на загал ще складно дається формулювання тези, добір сильних аргументів та дотримання чіткої логіки тексту. Тому щиро раджу ознайомитися з методичними розробками проєкту та спробувати інтегрувати вправи в щоденні уроки. Це значно поліпшить поступ у розвитку навички написання есе», – каже Катерина Молодик, методистка «Національного проєкту: пишемо есе», членкиня журі конкурсу.

Барабанний дріб… І ось наші переможці у двох категоріях: 8-9 клас та 10-11 клас:

Категорія: 8–9 клас

• Перше місце, 9 клас

Андрій Анікін (креативне есе)

• Друге місце, 9 клас

Дарина Амеліна (аргументативне есе)

• Третє місце, 9 клас

Катерина Вакуленко (креативне есе)

Категорія: 10–11 клас

• Перше місце, 10 клас

Анна Купрійчук (креативне есе)

• Друге місце, 11 клас

Каміла Горбачова (креативне есе)

• Третє місце, 11 клас

Маргарита Костенко (аргументативне есе)

Вітаємо переможців і бажаємо їм подальших творчих успіхів та ще більше перемог.

Журі також визначило лауреатів конкурсу, які отримають корисні призи. Вони не увійшли до шестірки переможців, але мають роботи, варті уваги: 

• Аріна Чернюк 
• Дарина Кураш
• Анастасія Дронь
• Ольга Дементьєва

До оцінювання есе конкурсантів ми залучили досвідчених експертів та експерток. Вони визначили найкращі роботи за критеріями, які ми оголошували на початку конкурсу.

• Галина Титиш, очільниця ГО «Смарт освіта», тренерка «Національного проєкту: пишемо есе», засновниця «УП.Життя». 
• Тетяна Стус, українська письменниця та літературознавиця, авторка книжок для дітей та підлітків, засновниця й керівниця «БараБука», тренерка «Національного проєкту: пишемо есе». 
• Марія Титаренко, есеїстка, журналістка, медіадослідниця, членкиня PEN Ukraine, кандидатка наук із соціальних комунікацій, викладачка у Школі журналістики та комунікацій УКУ, тренерка «Національного проєкту: пишемо есе». 
• Василь Терещенко, заступник директора Український центр оцінювання якості освіти, кандидат філологічних наук, доцент. 
• Сергій Омельчук, перший проректор, професор кафедри української і слов’янської філології та журналістики Херсонського державного університету. 
• Катерина Молодик, Заслужений учитель України, методистка ГО «Смарт освіта», тренерка «Національного проєкту: пишемо есе».

Завдяки підтримці наших партнерів, крім грошової винагороди, переможці отримають корисні призи: ранці, шопери, запискники, термочашки та багато іншого. Дякуємо Grammarly, Посольству Швейцарії в Україні, Міжнародному фонду «Відродження» та EdPro.ua  за підтримку дітей та розвиток написання есеїв серед учнівства.

Також щиро дякуємо усім учасникам за сміливість та наснагу на цьому нелегкому шляху удосконалення письма і бажаємо подальших успіхів та нових перемог! 

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education. 

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Друк Збірників для учнівства здійснювався за підтримки Швейцарії.

Проєкт пропонує процесуальний підхід до письма, який охоплює три етапи: 

• предписання (підготовчий етап збору ідей для тексту), 
• писання (формування першої чернетки тексту),
• переписування (прояснення значення тексту та його критична оцінка). 

«Для того, щоб отримати гарний результат, корисно подивитися на звичні речі з незвичного ракурсу. Проєкт пропонує новий погляд на розвиток мовлення – процесуальне письмо. Цей підхід ефективно застосовується в Сполучених Штатах Америки. Зараз, упроваджуючи його в Україні, усвідомлюємо комплексний потенціал такої роботи, адже процесуальне письмо базується на засадах, проголошених Концепцією НУШ», — каже тренерка проєкту Тетяна Байдаченко.

Предписання: як зібрати ідеї для тексту

Процесуальний підхід до письма, зазначають методисти у посібнику, розрізняє якісно відмінні етапи роботи над текстом, кожен із яких має різну мету. Розуміння цієї відмінності дає змогу працювати над текстом ефективніше й не ставити собі неможливі вимоги.  

Техніка вільного письма, запропонована у посібнику, допомагає зібрати ідеї для тексту на першому етапі писання — предписання. 

«Мені найбільше до вподоби вільне письмо. Це класна можливість висловити свої почуття та емоції, без певних критеріїв. Мені подобається що не потрібно дотримуватися правил звичайного письма, можна писати «як відчуваєш». Натхнення саме приходить, коли потрібно, адже є безліч тем, на які можна писати. Воно може зʼявитися навіть від звичайної прогулянки в парку. Коли натхнення немає, я намагаюся розслабитися та подумати про певні буденні речі, адже саме через них воно може зʼявитися.

Розписатися допомагає моя фантазія. Часто, коли не знаю що писати, можу будь-що придумати, і від цього почнеться потік думок. Варто просто не сильно задумуватися про сам текст, можна творити та фантазувати.

Письмо допомогло мені легше формулювати свої думки. Я помітила, що з ним мені стало легше виражатися, добирати правильні слова, та придумувати сюжет для текстів. Після декількох уроків есеїстики мені стало значно легше писати та знаходити натхнення.

З усіх етапів письма мені подобається саме формулювання ідеї. Я люблю коли в мене зʼявляється тема для письма та починається потік думок. Всього лиш від одного речення мені надходить ще більше думок, за якими я складаю текст. Мені подобається виражати та доносити свою думку іншим», — каже учениця 8 класу зі Львова Евеліна Лисейко. 

Також помічною вправою аби розписатися може бути «Письмо з одного слова», мета якого за визначений час описати все, що спадає на думку щодо певного слова:

«Найбільше мені подобається вправа «Письмо з одного слова», вона допомагає мені «розписати» листок.
А коли у мене немає натхнення, я малюю. Завдяки малюванню я можу виплеснути ураган почуттів та емоцій всередині мене.
Спочатку, коли я тільки приєдналася до цього проєкту, то у мене був страх «чистого аркуша», але коли ми почали виконувати різноманітні вправи, особливо «Вільне письмо», «Три по три», то він зник. Кожне завдання допомагало мені відкривати щось нове про себе та мої можливості.    

З часом я зрозуміла, що мені вже набагато легше писати тексти та розуміти їх. Виділяючи в тексті фокусні слова, я навчилася знаходити в ньому найголовніше. Щиро надіюсь, що робота з текстами дозволить мені правильно виражати свої думки, структурувати інформацію», — розповідає учениця 8 класу зі Славути Олександра Свідніцька.

Також для формулювання ідеї тексту та оформлення власних думок корисною стане вправа «Письмова розминка». Вона передбачає прочитання текстів та обговорення з іншими учнями головних доказів та тез:

«Моя робота у проєкті розпочалася із чудової вправи Марії Титаренко «Якби я була сторінкою тексту». Сторінкою була б важкою для читання, тому що написана вона латиною, яку добре розуміють лише лікарі. Жанр тексту — фентезі, як і у моїх улюблених книг, які надають мені нові ідеї та думки. Книга «Вогонь і кров» Джорджа Мартіна та інші мої улюблені, викликають у мене бажання писати та допомагають боротися зі страхом «чистого аркуша». І тому, коли я кожного разу на заняттях виконую вправу «Пишемо з одного слова», мій мозок активується, думки линуть і виходять чудові твори. Вправа «Письмова розминка» допомагає мені сконцентруватися та привести свої думки до ладу. «Трекер думок», «Перифраз» — ці вправи навчили мене працювати з текстом. 

Письмо у моєму житті — це невіддільна частина, з кожним разом я удосконалюю свої навички формулювання думок, що в майбутньому мені точно знадобиться. Етап роботи з текстом, який мені найбільше сподобався — це формулювання ідей, тому що я люблю, коли все виконується чітко та систематизовано», — каже учениця 8 класу зі Славути Анастасія Гонтарчук.

Писання: складаємо текст 

Нарешті після збору ідей для майбутнього тексту наступає етап писання. На цьому етапі, зазначають методисти проєкту у посібнику, з’являється перша чернетка тексту, яку згодом треба доопрацювати та зробити цілісною. На цьому етапі вже вибудовується та організовується текст і ми бачимо, куди рухатися далі.

«Найбільше мені подобається вільнувате письмо. Ця вправа допомагає розвивати фантазію, адже на незвичайну тему та ще й за обмежений час тобі необхідно написати невеличкий текст. І це неабияке завдання, яке змушує сконцентруватися та почати творити. Також цікавою вправою є вільне письмо, коли немає заданої теми. Тут все просто, і ти пишеш те, що спадає на думку.
Зазвичай мені подобається писати на чернетці.

Тут я можу писати і переписувати, креслити і замальовувати, та що лукавити, — навіть малювати та зминати папір. Але здебільшого для мене перша буква і слово — це основа для твору, та й аркуш перестає бути «чистим». Як і всім людям, які люблять писати твори, письмо дає змогу розвинути фантазію, висловлення власної думки та позиції, можливість красивіше і якісніше написати те, що важко проговорити, особливо якщо ти не дуже красномовний оратор, або ж є хвилювання виступати на публіці. 

Інколи мені доволі просто і легко написати твір на будь-яку тему. Але є дні, коли це зробити проблематичніше. Допомагає мені у цьому моя концентрація, гарний настрій, аркуш паперу, улюблена ручка, ідеальна тиша та звісно мотивація. А натхнення я звісно черпаю із безлічі художніх книг, які колись були мною прочитані», — ділиться своїм підходом до писання учениця 8 класу зі Львова Марта Лазорко.

На цьому нелегкому шляху створення тексту часто трапляються складнощі, які можливо подолати, якщо учні та вчителі працюватимуть разом:

«Першою сходинкою до успіху є педагог, який готовий змінюватися, удосконалюватися; педагог, який готовий мотивувати й запалювати, експериментувати разом з учнями; педагог, який уміє аналізувати не тільки помилки учнів, але й власні. Діяльність такого вчителя завжди результативна, оскільки на кожному етапі відкриваються перспективи наступного», — впевнена тренерка проєкту Тетяна Байдаченко.

Переписування: пояснюємо значення тексту та критично оцінюємо

Етап завершення тексту та редагування необхідний для того, аби чітко виструнчити текст та ще раз запитати себе: «що я хочу цим сказати?» Методисти проєкту радять у посібнику вдумливо перечитати свій текст у такій послідовності:

• ревізія: від цілого тексту до абзаців та речень,
• редагування: від абзаців до речень і слів,
• корегування: від речень до слів і літер.

«Мені найбільше подобаються вправи з письма, які стимулюють креативність і дозволяють вільно висловлювати думки. Наприклад, написання творів за незвичайними темами чи створення історій на основі зображень. Це цікаво, бо дає можливість фантазувати, і кожен раз можна створити щось унікальне. Також подобаються вправи, де потрібно переосмислювати відомі сюжети — вони допомагають подивитися на знайомі речі по-новому.

Натхнення я зазвичай знаходжу в оточенні: у природі, музиці, книгах або спілкуванні з іншими людьми. Інколи ідеї приходять, коли просто спостерігаю за світом чи слухаю цікаві історії. Якщо натхнення немає, я беру паузу — відпочиваю, слухаю улюблену музику чи дивлюся фільми. Або пробую написати хоч кілька слів, навіть якщо вони здаються простими, щоб змусити себе включитися в процес.

Щоб подолати страх «чистого аркуша», найкраще працює метод «просто почати». Інколи я записую перше, що приходить у голову, навіть якщо це здається невдалим. Часто допомагає скласти план або написати список ключових думок, які хочу розвинути. 

Письмо дуже допомагає у житті: це не лише вміння чітко формулювати думки, а й розвивати креативність і здатність аналізувати. Завдяки письму я можу краще пояснити свої ідеї, донести свої почуття чи думки до інших. Крім того, це допомагає зосереджуватися, розвиває терпіння та дисципліну, а також дає змогу краще розуміти себе, коли записую власні роздуми чи переживання.

У процесі написання тексту мені подобається етап чернетки. Це той момент, коли думки швидко перетворюються на слова, і текст поступово набуває форми. Мені імпонує ця свобода — не думати про ідеальність, а просто висловлювати все, що є в голові. Ще один улюблений етап — редагування. Коли чернетка готова, цікаво працювати над тим, щоб зробити текст чітким і красивішим», — ділиться учениця 8 класу з Ірпеня Дарія Кузнєцова. 

Ще більше порад та вправ на кожен етап створення тексту можна знайти на сайті «Національного проєкту: пишемо есе» і нехай писання стане не лише завданням на урок, але і чудовою нагодою поспостерігати за власними думками. 

«Національний проєкт: пишемо есе» — інноваційне навчання письма для учителів та учнів, що передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, які сприятимуть розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності українських школярів. 

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Яким чином спільно йти до мети — як педагогу навчити написання якісних есе та організувати цей процес, а дітям — подолати страх чистого листа й аргументовано викласти думки? Про це нам розповіли тренерки проєкту Оксана Шуневич і Галина Калужна, а також учениці Анастасія Кукурудза й Марія Шахунова. 

Оксана Шуневич зазначає, що формат навчання письма, який пропонує проєкт, має багато корисних моментів як для вчительства, так і для учнів:

«Педагог пірнає у тему письма, починає розуміти, як це відбувається, які механізми вмикаються на тому чи іншому етапі, опановує специфічні техніки, які допомагають підтримувати учня, розуміє, як організувати процес оцінювання, щоб учень не зневірювався, не переставав долати труднощі, рости.

Учень же у такому форматі має чудовий досвід, коли не страшно, коли поруч постійно пишуть усі й навіть учитель, коли крок за кроком вчишся відділяти власну думку від чужої, а згодом шліфуєш свій голос у тексті, щоб бути почутим і переконливим, коли кожне наступне завдання — несподіванка, а відтак інтелектуальне відкриття», — каже Оксана Шуневич.

Вчитель може допомогти дитині на цьому нелегкому шляху, і пані Оксана ділиться трьома секретами, які з’ясувала для себе у цьому проєкті:

«1. Зрозуміти, що письмо — це складніший процес, ніж говоріння, тому варто дати собі й учням час, бути більш терпимими, якщо процес рухається повільно.

2. Перш ніж перевіряти, треба навчити. І це тривалий процес постійного вправляння (як біля хореографічного станка). Тут важливо до вишколу необхідних умінь (роботи над тезами, коментарями, сигнальними фразами тощо) додавати завдання на вивільнення думки, так звані штурханці для мозку, використовувати для пояснення метафори (ними рясніє ця методика), щоб учні глибше розуміли, що і для чого вони роблять. Давати розвивальний зворотний звʼязок, а оцінку ставити лише в підсумку.

3. Перш ніж щось писати, учні мають почитати про це мінімум із 3 джерел, поміркувати (занотувати у трекері думок власні міркування), обговорити з однокласниками, батьками, вчителем — і тільки тоді формулювати думку, яку треба буде доводити у своєму тексті.

Важливо навчити учнів відділяти чужі й свої думки та з часом робити власний голос у тексті більш присутнім», — радить Оксана Шуневич. 

Звісно на шляху освоєння нового виникатимуть складнощі, проте, впевнена тренерка, ця методика — не про боротьбу, а про усвідомленість та виокремлення того, що допомагає, а що — заважає.

«На кожну складність є помічник. Немає думок — спробуємо вільне письмо, надокучає академічна недоброчесність — сідаємо за стіл Етвуд, озброюємося арсеналом сигнальних фраз. Замало доказів — читаємо тексти і перетворюємося на детективів, немає мотивації — дискутуємо над контроверсійним, неочікуваним ракурсом із тексту, який «підкинув» учитель. Не любимо читати — знаходимо інформацію з діаграм, графіків, реклам, слухаємо думки однокласників, а там і текстик цікавий трапиться, і думки зʼявляться. Немає часу — коригуємо програму, вплітаємо в канву уроку кілька хвилин на письмо.

А найголовніше — помічаємо найменші успіхи учнів, навчаємо їх приймати й давати зворотний звʼязок, рухаємося невеликими кроками й виявляємо власну небайдужість до цього процесу», — впевнена Оксана Шуневич.

Учениця 8 класу зі Славути Анастасія Кукурудза також відзначає, що вправи допомагають боротися з невпевненістю у власному письмі та вільно формулювати та висловлювати думки: 

«Найбільше мені подобаються вправи «Вільне письмо» та «Письмо з одного слова». Вони дають можливість вільно висловлювати свої думки та передавати особисте сприйняття світу.
Коли у мене немає натхнення, я вмикаю улюблену музику. Вона створює особливу атмосферу, у якій я починаю мріяти, і тоді мої думки линуть, як пісня. Спочатку в мене був страх «чистого аркуша», але виконуючи поступово на заняттях різні вправи: «Історія імені», «Письмо із списку», «Три по три», я відчула, як поступово зникає невпевненість і з’являється свобода у творчості.

Кожне завдання допомагало відкривати щось нове про себе та свої можливості. З часом писати стало легше й навіть приємно. Регулярне письмо дійсно допомагає мені чіткіше формулювати думки, висловлювати емоції словами. З текстом ми працювали ще небагато, тому мені сподобалось знаходити фокусні слова та робити перифраз думок», — ділиться досвідом у проєкті Анастасія Кукурудза. 

Тренерка проєкту Галина Калужна зазначає про важливість процесуального письма, коли діти знову і знову повертаються до своїх робіт і письмо стає способом мислення:

«Формат роботи в проєкті передбачає, що діти постійно повертаються до своїх текстів, редагують їх, змінюють і вдосконалюють. Це допомагає їм усвідомити, що письмо — це не одномоментна діяльність, а багаторівневий процес. Діти вчаться працювати з текстом поступово, виділяти на це достатньо часу і розуміти важливість перегляду та доопрацювання. Учителям й учителькам таке розуміння теж не завадить. В Україні, ймовірно, через спадок радянської системи освіти, письмо традиційно сприймалося як продукт, а не як процес. А до недавнього часу переважала усна форма оцінювання на всіх рівнях освіти», — каже Галина Калужна. 

Галина Калужна звертає увагу на формування традиції процесуального письма в Україні та західному світі:

«На відміну від України, у західному світі процесуальний підхід до письма розвивався з 70-х років XX століття. Він бере свій початок із досліджень Еміг (1971), яка спостерігала за студентами під час написання текстів і проводила з ними інтерв’ю, аналізуючи сам процес письма. Цей підхід розглядає письмо як складний соціально-когнітивний процес, що включає етапи підготовки, такі як мозковий штурм і уточнення теми, написання кількох чернеток із постійними виправленнями та вдосконаленням тексту (Flower & Hayes, 1981). 

Традиційний підхід (письмо як продукт), який довгий час домінував у радянській та пострадянській системі освіти, акцентував увагу на кінцевому результаті: готовому тексті. У таких умовах учні та учениці сприймали письмо як  завдання, яке  потрібно просто «зробити», а не як інструмент мислення. Процесуальний підхід, навпаки, наголошує, що письмо — це динамічний процес. Він дозволяє учнівству працювати над своїми ідеями поступово, розвивати критичне мислення та вміння аналізувати. Цей підхід також передбачає зміну ролі вчителя чи вчительки: замість того, щоб бути авторитетом із готовими відповідями, учитель або учителька стає наставником/-цею і колегою, який підтримує учня або ученицю у процесі навчання», — пояснює Галина Калужна. 

Впровадження процесуального підходу до письма в українську освіту неймовірно важливе, впевнена пані Галина, адже розвиває низку ключових компетентностей:

«Впровадження   такого   підходу   в   українську   освіту   сприятиме розвитку   ключових компетентностей,   таких   як   аналіз,   рефлексія   та  критичне мислення. Діти навчаються працювати з текстами усвідомлено, вчителі отримують ефективні інструменти для розвитку цих навичок, а письмо перестає бути лише завданням — воно стає способом мислення на папері. Але це вже не лише про формування звички писати», — каже Галина Калужна. 

Про те, що письмо допомагає формувати думки і стає способом мислення каже й учениця 8 класу з Ірпеня Марія Шахунова:

«Щоб подолати чистий аркуш, я намагаюся просто почати писати. Записую будь-які думки, навіть якщо вони здаються простими або невдалими. Головне — рухатися вперед, а ідеї прийдуть пізніше. Іноді уявляю, що розповідаю це другові, або ставлю собі запитання: «Що я про це думаю?» чи «Як би я пояснила це іншим?». Так слова поступово складаються в текст.
Письмо допомагає мені висловлювати свої думки та емоції, коли словами це зробити важко. Воно дає можливість розібратися в собі, знайти розв’язок для складних ситуацій або просто заспокоїтися.

Крім того, письмо розвиває уяву й допомагає бачити світ глибше, помічати деталі, які інші можуть не помітити. Це мій спосіб зрозуміти себе і поділитися своїм поглядом зі світом. Все ж таки, найулюбленіший етап у написанні для мене — це складання тексту! Мені дуже подобається мислити та старатися висловити свою думку на папері. Інколи це просто, інколи — складно. Кожен етап по-своєму приємний, але копатися у своїх думках для мене набагато прикольніше!» — каже Марія Шахунова. 

Галина Калужна звертає увагу, що завдання, запропоновані учням у «Національному проєкті: пишемо есе» допомагають навчитися розрізняти власний погляд та думки інших. 

«У рамках активностей «Національного проєкту пишемо есе», зокрема під час виконання вправи Стіл Етвуд, діти вчаться чітко формулювати думки інших людей, використовувати сигнальні фрази, а також аналізувати та коментувати ці докази. Такий підхід сприяє формуванню власної позиції щодо певного питання. На мою думку, подібні навички є важливими не лише для дітей, але й для багатьох дорослих, яким також варто навчитися розмежовувати свої і чужі думки», — каже Галина Калужна.

Учительство, на думку пані Галини, може допомогти учням та ученицям сформувати в себе навичку писати, адже це — універсальна навичка, яка розвиває низку компетентностей:

«Есе в американській школі виходить за рамки уроків мови. Це завдання дає змогу дітям вивчати теми глибше, формулювати обґрунтовані висновки та навіть вирішувати складні соціальні чи наукові проблеми. Уміння написати есе – це універсальний інструмент для аналізу, самовираження та аргументації.

Саме тому важливо вчити дітей не лише писати есе, а загалом розвивати в них здатність до письмового самовираження. Адже ця навичка є універсальною й необхідною для багатьох сфер життя, незалежно від того, чи працюватимуть вони у творчій, академічній чи будь-якій іншій галузі», — пояснює Галина Калужна. 

Розвинути навичку письма можна за допомогою регулярної практики, впевнена пані Галина:

«Як тренування для тіла – пілатес, біг, йога чи танці допомагають наростити м’язи – так само регулярні письмові завдання формують «письмові м’язи». Пам’ятаєте книгу Марії Титаренко «Не музи, а м’язи»? Там знайдете багато ідей. Придумуйте різноманітні завдання для розвитку «письмових м’язів»: написання креативних історій, листів уявним персонажам тощо. Особливо ефективним є вільне письмо, яке дає змогу писати без обмежень і страху помилитися. Причому такі завдання не оцінюються — це знімає стрес і дає простір для експериментів.

Також важливо, щоб завдання були цікавими та змістовними. Діти мають хотіти писати. З мого досвіду, письмо іноді навіть використовувалося як покарання: пропустив заняття – напиши реферат. Але це лише формує негативне ставлення до письма, а не любов до нього чи звичку писати. Замість цього формується зовсім інша звичка — уникати письмових завдань або обманювати.

Якщо говорити конкретно про есе, важливо звернути увагу на те, наскільки це завдання є змістовним для дитини. Чи розуміє вона, чому вона це пише? Чи має завдання для неї сенс? Для цього потрібно працювати над цікавими темами, забезпечувати якісний зворотний зв’язок, використовувати формувальне оцінювання та заохочувати співпрацю серед учнів і учениць.

Саме це ми й реалізуємо у проєкті. Ми створюємо умови, де письмо стає не обов’язком, а можливістю для самовираження та розвитку», — каже Галина Калужна.

Матеріали «Національного проєкту: пишемо есе» розробила «Смарт освіта» на основі інструментів National Writing Project (США) з доведеною ефективністю (за результатами досліджень SRI) та виклала їх на сайті проєкту у форматі 9 модулів та допоміжних художніх й наукових текстів, які освітяни можуть використовувати у своїй роботі безоплатно.

За цей рік команда проєкту уклала збірку з 57 публіцистичних текстів для учнів 8-11 класів, а також посібник для вчителів. Загалом, «Національний проєкт: пишемо есе» нині пілотують 2560 учнів, 53 школи та 60 учителів.

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Термін подачі робіт спливає 8 грудня 2024 року: встигніть податися аби проявити себе, поділитися власними поглядами, здобути цінний досвід та звісно отримати призи. 

Для кого цей конкурс? 

У конкурсі можуть взяти участь учні та учениці 8-11 класів закладів загальної середньої освіти. 

Переможці та лауреати будуть визначені в окремих вікових групах для 8-9 класів та для 10-11 класів за номінаціями:

1. Креативне есе 
2. Аргументативне есе

Умови участі: для участі у конкурсі необхідно до 08 грудня 2024 року заповнити анкету участі та додати есе (файл: PDF документ, підписаний у форматі “Прізвище_клас”) на одну із запропонованих тем:

1. Як технології впливають на автентичність творчого процесу? Чи можна вважати штучний інтелект справжнім автором творів?
2. Національна ідентичність: як це «Чути себе українцем/кою»?
3. Соціальні мережі сприяють зміцненню стосунків чи, навпаки, породжують покоління «самотніх у Мережі»?
4. Вільна тема.

Вимоги до написання есе. 

Обсяг есе: Обсяг есе не повинен перевищувати 1500 слів. 

Оформлення: 

1. Шрифт – 12 Times New Roman.
2. Відступ між рядками – 1,0.
3. Відступ від берегів – 2,0.
4. Вирівнювання за шириною. 

Критерії до КРЕАТИВНОГО есе:

Зміст:

1. Наявний самобутній авторський погляд на проблему. 
2. Цілісність, зв’язність та змістова оригінальність, що проявляється  у структурі есе.
3. Метафоричність, образність мовлення (оригінальні метафори, неологізми, нові образи та символи).
4. Емоційність, експресивність тексту.
5. Наявна яскраво виражена діалогічність тексту.
6. Дискусійність, інтелектуальна провокація.

Мовне оформлення:

1. Орфографічна та пунктуаційна грамотність.
2. Лексичне та граматичне оформлення.

Критерії до АРГУМЕНТАТИВНОГО есе.

Зміст:

1. Наявний авторський погляд на проблему, який чітко простежується від першого твердження до висновків.
2. Автор/ка формулює чітку та логічну аргументаційну систему. 
3. Перелічено мінімум два влучні та доцільні докази на підтвердження авторської тези.
4. Автор/ка покликається на достовірні джерела інформації, дослідження та експертні думки.
5. Чітко окреслено різні погляди на проблему.
6. Наявна яскраво виражена діалогічність тексту.
7. Мова есе підкреслює експресивність тексту.
8. Наявність національних та культурних контекстів.
9. Структура есе розкриває логіку авторської думки.

Мовне оформлення:

• 1. Орфографічна та пунктуаційна грамотність
• 2. Лексичне та граматичне оформлення.

Дедлайн подачі заявок та надсилання робіт: 08 грудня 2024 року. 

Реєстраційна форма:  https://bit.ly/konkurs_esse

Призовий фонд: грошова винагорода для трьох переможців в кожній віковій категорії у розмірі:

• І місце – 5000 грн
• ІІ місце – 3000 грн
• ІІІ місце – 2000 грн

А також різноманітні подарунки від партнерів ГО «Смарт освіта».

Проєкт з написання есе, розроблений «Смарт освітою», — це збірка методичних матеріалів, які зможуть надати знання та практики про те, як навчати учнів писати якісні тексти. До розробки увійшли 9 модулів з інструкціями щодо організації уроків, презентацій до них, а також збірки текстів та аркуші для учнів. Останні ми скомпонували в один робочий файл, який можна безоплатно завантажити та видрукувати.

Збірка містить не лише різні види текстів, а й вправи до них та місця для нотаток. Таким чином учням й ученицям легко взаємодіяти з обраним твором. А усі матеріали та напрацювання зберігатимуться в одному місці. Наразі матеріали нашого проєкту пілотують понад пів сотні освітян по всій Україні, зокрема, і збірку текстів з робочими аркушами для учнів, працюючи від модуля до модуля.

Щоб знайти посилання на збірку текстів з робочими аркушами для учнів й учениць, натисніть на кнопку «Збірка текстів для учнів» на головній сторінці сайту та перейдіть у кінець усіх текстів, до кнопки — «Завантажити файл повністю».

Загалом, навчальний ресурс проєкту складається з таких частин:

• Теоретична: де пояснюють принцип підходу до навчання письма, особливості есе та надання зворотного зв’язку
• Девʼять навчальних модулів
• Збірки публіцистичних текстів, які відповідають наданим матеріалам
• Збірки художніх текстів, написаних для проєкту сучасними українськими авторами й авторками на актуальні для дітей теми
• Рекомендацій для проведення занять на основі художніх текстів

Усі матеріали проєкту, напрацьовані командою розробників на основі інструментів наданих National Writing Project, мають доказову ефективність, та безоплатно доступні на сайті «Національного проєкту: пишемо есе».   

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education. Пілотування інструментів відбувається за підтримки Міжнародний фонду «Відродження».

Друк посібника для учнівства здійснювався за підтримки Швейцарії.

Це можливість проявити себе, поділитися власними поглядами, здобути цінний досвід та звісно отримати призи. 

Для кого цей конкурс? 

У конкурсі можуть взяти участь учні та учениці 8-11 класів закладів загальної середньої освіти. 

Переможці та лауреати будуть визначені в окремих вікових групах для 8-9 класів та для 10-11 класів за номінаціями:

1. Креативне есе 
2. Аргументативне есе

Умови участі: для участі у конкурсі необхідно до 08 грудня 2024 року заповнити анкету участі та додати есе (файл: PDF документ, підписаний у форматі “Прізвище_клас”) на одну із запропонованих тем:

1. Як технології впливають на автентичність творчого процесу? Чи можна вважати штучний інтелект справжнім автором творів?
2. Національна ідентичність: як це «Чути себе українцем/кою»?
3. Соціальні мережі сприяють зміцненню стосунків чи, навпаки, породжують покоління «самотніх у Мережі»?
4. Вільна тема.

Вимоги до написання есе. 

Обсяг есе: Обсяг есе не повинен перевищувати 1500 слів. 

Оформлення: 

1. Шрифт – 12 Times New Roman.
2. Відступ між рядками – 1,0.
3. Відступ від берегів – 2,0.
4. Вирівнювання за шириною. 

Критерії до КРЕАТИВНОГО есе:

Зміст:

1. Наявний самобутній авторський погляд на проблему. 
2. Цілісність, зв’язність та змістова оригінальність, що проявляється  у структурі есе.
3. Метафоричність, образність мовлення (оригінальні метафори, неологізми, нові образи та символи).
4. Емоційність, експресивність тексту.
5. Наявна яскраво виражена діалогічність тексту.
6. Дискусійність, інтелектуальна провокація.

Мовне оформлення:

1. Орфографічна та пунктуаційна грамотність.
2. Лексичне та граматичне оформлення.

Критерії до АРГУМЕНТАТИВНОГО есе.

Зміст:

1. Наявний авторський погляд на проблему, який чітко простежується від першого твердження до висновків.
2. Автор/ка формулює чітку та логічну аргументаційну систему. 
3. Перелічено мінімум два влучні та доцільні докази на підтвердження авторської тези.
4. Автор/ка покликається на достовірні джерела інформації, дослідження та експертні думки.
5. Чітко окреслено різні погляди на проблему.
6. Наявна яскраво виражена діалогічність тексту.
7. Мова есе підкреслює експресивність тексту.
8. Наявність національних та культурних контекстів.
9. Структура есе розкриває логіку авторської думки.

Мовне оформлення:

• 1. Орфографічна та пунктуаційна грамотність
• 2. Лексичне та граматичне оформлення.

Дедлайн подачі заявок та надсилання робіт: 08 грудня 2024 року. 

Реєстраційна форма:  https://bit.ly/konkurs_esse 

Призовий фонд: грошова винагорода для трьох переможців в кожній віковій категорії у розмірі:

• І місце – 5000 грн
• ІІ місце – 3000 грн
• ІІІ місце – 2000 грн

А також різноманітні подарунки від партнерів ГО «Смарт освіта».

Учасники мали змогу познайомитися з іншим видом есе — художнім, де, на відміну від аргументативного, вже не діє сувора структуризація, а думку можна висловити вільніше. 

Зустріч розпочалася з невеликої розминки: лекторка спитала учителів, як би вони пояснили учням, що таке есе. 

«Політ думки, вільне письмо, сентенція думок, свої думки на папері, власний погляд, думка 3D», — писали наші учасники, і це все, каже Марія Титаренко — правильні визначення. 

«Античні філософи мали дуже впорядковане думання, вони робили з хаосу космос, а есеїстика робить з космосу хаос — це все про вільнодумання, яке характерне есе», — каже лекторка.

Марія Титаренко розповіла вчителям про:

• словникові та авторські визначення есеїстики; 
• історичний розвиток жанру есею, його світові аналоги;
• художні особливості та різновиди жанру;
• есему та есеїстичне мислення;
• те, чому тема в есе не дорівнює ідеї;
• як структурувати думку;
• те, як редагувати свій текст та чому до нього треба сідати мінімум тричі;
• сторітелінг, деталізацію та сенсибельність у тексті.

«Думка — пластична, з нею можна бавитися, пересипати з руки в руку, як пісок, переливати з посудини в посудину. З нею можна експериментувати. Варто зрозуміти, що з думкою можна працювати, як і з матеріалом, що піддається на наші маніпуляції», — визначає роботу із думкою в есе Марія Титаренко.

Тренерка додає, що есе — це відображення автора чи авторки, яке подається під авторською оптикою есеїста чи есеїстки. А також цей жанр — оптимальний для того, аби виявити своє оригінальне письмо та рефлексію.

«Есеїст — інтелектуальний провокатор, що ставить під сумнів звичні твердження. Есеїст готовий змінити свою думку, він не задає тон, а переосмислює, переоцінює. Для есеїста важливий не висновок, а сам процес мислення, у який він включає свого читача», — цитує пані Марія Олександру Гнатюк, польську дослідницю у галузі українознавства, перекладачку та популяризаторку української літератури. 

Під час тренінгу Марія Титаренко розповіла вчителям також і про важливі складники есеїстики:

• позиція «я» (а не ми), писання про щось;
• оригінальна ідея;
• авторська стилістика;
• неповторність / свіжість / креатив;
• міждисциплінарність;
• метафорика, сенсибельність (доторк до органів чуття: зору, слуху, нюху);
• виразні доцільні думки;
• розгортання сюжету думки.

«Можете також пропонувати своїм учням опісля вивчення теми про есе визначити, чим для них є цей жанр: чи для них він є тим польотом думки, або ж чимось зовсім іншим. Адже їх мислення — інше, дуже часто це кліпове мультимедійне мислення, яке відрізняється від нашого. Саме тому послухати їхні дефініції також може бути корисним та цікавим», — радить Марія Титаренко. 

Також тренерка радить не давати учням банальні теми, а формулювати їх так, аби вони наштовхували дітей на ідеї та свіже мислення. Наприклад, формулювати тему не «Осінь», а «Чому ця осінь для вас не схожа на всі попередні?». 

Лекторка застерігає і від помилок, яких можна припуститися під час написання есе:

• моралізаторство;
• використання слів-загальників;
• кліше/ штампи;
• абзац-розбіг (зазвичай перший абзац, у якому ми налаштовуємося на текст є зайвим для сенсу);
• оповідання;
• писання у форматі «все про все».

«Есей — це малесенький уламок, фрагмент думки. І чим він менший, тим цікавіший і глибший. Не треба туди давати все, що думаєш і знаєш, усе пояснювати, а краще прописати ті думки й відчуття, які стосуються саме цієї крапочки. Не треба боятися, що це всього лиш піщинка у великому можливому морі есеїстики, бо це є викристалізуваний момент думки. І не треба переживати, що ця піщинка є замалою, чи не має значення», — цитує пані Марія Тараса Прохаська, есеїста та письменника. 

«Національний проєкт: пишемо есе» — інноваційне навчання письма для учителів та учнів, що передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, які сприятимуть розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності українських школярів.

Ці матеріали «Смарт освіта» розробила на основі інструментів National Writing Project (США) з доведеною ефективністю (за результатами досліджень SRI) та виклала їх на сайті проєкту у форматі 9 модулів та допоміжних художніх й наукових текстів, які освітяни можуть використовувати у своїй роботі безоплатно: https://essay.nus.org.ua/

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

«Весь цей інструментарій та американський підхід, на якому ми базувалися, він про те, що кожна дитина може писати і висловлювати свою думку на письмі: важливо просто дати йому чи їй необхідні інструменти», — каже керівниця «Смарт освіти» Галина Титиш. 

Учителі та вчительки мали змогу зануритися у процес писання та випробувати на собі методологічний підхід, який команда пропонує у посібниках. Також учасники та учасниці впевнилися, що обирати актуальні для учнівства теми не так складно, адже ідеї містяться повсюдно: і у зовнішньому світі (музиці, рекламі, фільмах і тд.), і у внутрішніх переживаннях дітей. А найкращий метод визначити цікаву тему — запитати самих учнів та учениць.  

Матеріал, напрацьований у проєкті, є у вільному доступі на сайті. Використовувати його можна:

• у межах факультативу;
• на заняттях гуртка;
• інтегрувати в уроки української мови та літератури;
• інтегрувати в інші курси.

«У нас є досвіди в пілотних школах, де філологи на педагогічних радах ділилися із колегами про наш проєкт. Учителі біології та хімії, наприклад, почали активно використовувати вправу «дзвоники» або «вільнувате письмо», коли дітям пропонують написати короткі нотатки відштовхуючись від якоїсь певної теми чи поняття», — каже методистка, вчителька української мови та літератури, тренерка проєкту Катерина Молодик. 

Інтеграцію матеріалів проєкту у свою роботу методисти радять починати з таких простих кроків:

• ознайомлення із матеріалами на сайті;
• визначення формату;
• розробка орієнтованого планування;
• інтеграція. 

Також команда розвінчала найпоширеніші міфи про писання та розповіла, що робити, якщо дитина ненавидить писати. Писати есе може кожен, переконані у проєкті, а хист — не відіграє головної ролі.  

«Не існує людей із вродженою відразою до письма. Є лише ті, кого систематично переконували, що вони не вміють писати», — каже тренер проєкту, Доктор наук, американський викладач курсів академічного письма Джо Гарріс. 

Найголовніше тут — не вимагати від учнів та учениць повноцінного есею з першого заняття. Джо Гарріс радить дати свободу в межах завдання та заохочувати ділитися один з одним своїми складнощами в роботі над письмом. 

«Національний проєкт: пишемо есе» — інноваційне навчання письма для учителів та учнів, що передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, які сприятимуть розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності українських школярів. 

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Дата: 25 вересня 

Час: о 18.00 

Формат: онлайн

Для участі у вебінарі варто заповнити анкету: https://forms.gle/nDozk6xhZNHCac8k9 

Кількість місць обмежена.

На вебінарі команда «Національного проєкту: пишемо есе» допоможе дізнатися більше про те, як інтегрувати методичні розробки в уроки української мови та літератури.

Під час вебінару учасники та учасниці дізнаються:

• які вправи найкраще використовувати, аби учні та учениці подолали страх «чистого аркуша»
• що таке процесуальне письмо
• як ефективно працювати з текстами
• як змінити підхід до навчання написання есе.

«Ми раді поділитись унікальними методичними розробками нашого проєкту та поширити досвід роботи з матеріалами для всіх охочих. Під час вебінару ми не тільки зорієнтуємо вчителів та вчительок щодо навігації сайтом та окремими модулями, але й матимемо практичний блок, де детально дослідимо основні принципи процесуального письма й ефективні підходи до роботи з текстами. Ураховуючи результати PISA 2022 та зниження рівня читацької грамотності в учнів та учениць, нові інструменти будуть надзвичайно помічними на уроках української мови та літератури», – говорить методистка, тренерка проєкту Катерина Молодик.

«Національний проєкт: пишемо есе» – інноваційне навчання письма для учителів та учнів, що передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, які сприятимуть розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності українських школярів. 

Ці матеріали «Смарт освіта» розробила на основі інструментів National Writing Project (США) з доведеною ефективністю (за результатами досліджень SRI). Та виклала їх на сайті проєкту у форматі 9 модулів та допоміжних художніх й наукових текстів, які освітяни можуть використовувати у своїй роботі безоплатно: https://essay.nus.org.ua/

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Із вступним словом до учасниць і учасників звернулися Том Фокс, колишній директор із розробки сайтів для National Writing Project (Національного письменницького проєкту) та почесний професор англійської мови в Університеті штату Каліфорнія та Еліс Ейдман-Аадал, виконавча директорка National Writing Project (до 31 грудня 2023 року). Вони розповіли про початок проєкту в 2021 році, важливість і цінність проєкту та побажали учасникам плідного навчання.

Після чого керівниця «Смарт освіти» Галина Титиш поділилася, що цей проєкт велика мрія її та команди загалом:

Із цим проєктом така довга історія, іноді мені здається, він чекав свого часу, коли він має зʼявитися. Тому що американська частина з навчанням мала розпочатися 24 лютого 2022 року. Але зрозуміло, що в цей день нічого не розпочалося. Зараз ми не маємо актуальних даних щодо навичок письма учнів, проте, проєкт не втратив важливість. Ми прагнемо покращити навички учнів висловлювати свою думку на письмі, підвищити рівень читацької грамотності. І ми розуміємо, що найефективніший спосіб зробити це – змінити підхід до викладання письма в школах загалом, надати вчителям знання, методики, навички й матеріали для ефективного навчання письма.

Тож упродовж 5 днів учительки й вчителі отримували унікальні знання, корисну інформацію та детальний план роботи над розробленими методиками завдяки нашим тренерам/-кам і спікерам/-кам: Галині Титиш, Тетяні Вакуленко, Василю Терещенку, Тетяні Стус, Марії Титаренко, Катерині Молодик, Тетяні Байдаченко, Оксані Шуневич, Марії Блажко, Ірині Калітовській, Лідії Поворознюк та Галині Калужній.

У перший день учасниці та учасники знайомились одне з одним й з діяльністю «Смарт освіти». А також говорили про необхідність запровадження даних методик в українських школах, оскільки нинішні знання не дають можливості учням виконати завдання із написання есе при складанні НМТ чи ЗНО. Детально про сучасні виклики, розвиток усвідомленого письма та читацької грамотності серед українських учнів розповідали: Тетяна Вакуленко, директорка Українського центру оцінювання якості освіти та її заступник Василь Терещенко, спираючись на результати PISA. 

Також у цей день почали роботу й над першим модулем «Національного проєкту: пишемо есе» — Процесуальний підхід до письма, — під пильним керівництвом очільниці «Смарт освіти» Галини Титиш та нашої методистки Катерини Молодик.

Завершували цей день разом із Тетяною Стус, поетесою, авторкою дитячих книг, керівницею лабораторії дитячого читання «БараБука» НЦ «МАНУ». Під час майстерки письменниці педагоги заглибились у вікову психологію в контексті креативного письма та застосовували знання на практиці.  

А потім учасниці й учасники писали, переписували й знову писали протягом наступних днів навчання в межах «Національного проєкту: пишемо есе». Наші тренерки детально знайомили освітян із різновидами есе та їх метою, зокрема глибше розібралися в тому, що таке:

• формальне есе
• вільне письмо
• процесуальне письмо
• графік тексту, його структура
• схеми речень для написання коментарів
• теза і чим вона відрізняється від аргументів
• як поєднати всі структурні елементи в аргументований текст

За словами вчителів, вони самі стали учнями й зрозуміли, що важливо чути свій голос, фіксувати всі думки, пробувати вільно писати й не боятися виходити за межі усталених рамок і звичок. Дехто з вчителів зазначив, що вони бояться перечитувати свої тексти й переписувати їх, а під час навчання зʼясували, що це не так вже і страшно.

Кожен навчальний день завершувався рефлексією та підсумками: «Я така зараз багата людина – бо я знаю, що я вмію писати класні тексти»,  — поділилась одна з учасниць тренінгу.

Хедлайнеркою навчання з майстеркою «Креативне письмо» була Марія Титаренко. Завдяки досвіду пані Марії — есеїстки, журналістки, медіадослідниці, членкині PEN Ukraine, кандидатки наук із соціальних комунікацій, стипендіатки програми імені Фулбрайта (2008-2009) та викладачки, — учасниці та учасники тренінгу розглянули детальніше, що таке «латеральне (креативне) мислення»: його концепцію, техніки, принципи, методики та вправи для розвитку:

Креативний спосіб мислення може розвинути в собі буквально кожен та кожна і для цього не обов’язково мати натхнення. Адже креативне мислення можна тренувати, так само як і логічне, використовуючи різні методи й вправи.

За словами тренерки, головне у письмі — не боятися розпочати та знайти свій унікальний й креативний підхід до письма. Для цього слід «виписатися», а отже писати багато. А також есеїстка радить запропонувати дітям створювати тексти не від свого імені, а від незвичної істоти, наприклад картини на стіні, кактуса у кімнаті: «Ваше письмо має бути унікальним, як наші відбитки пальців», — говорить пані Марія.

Слід наголошувати учням і ученицям, що не все виходить з першого аркуша. Для написання гарного тексту потрібен час:

Головне – дозволяйте учням експериментувати та помилятися. Пояснюйте, що сам текст не є якимось божеством – його можна переписувати, закреслювати, писати знову із чистої сторінки. Наша мова гнучка, і з нею можна працювати в різні способи», — ділиться пані Марія.

Тренінг завершився автограф-сесією книги «Не музи, а мʼязи. 50 вправ із творчопису», авторкою якої і є Марія Титаренко. 

Після завершення навчання майже пів сотні освітян впроваджуватимуть отримані знання і методики у своїх класах, аби діти вчилися писати есе та розвивали читацьку грамотність.

А яким цей тренінг був для вчителів, що почерпнули й з якими знаннями поїдуть до своїх шкіл? Ділимося їхніми відгуками: 

До сьогодні слово есе викликало легке тремтіння та безліч думок. Після тренінгу всі пазли почали складатись в єдину картинку. Можливо, поки що не таку яскраву, але цікаву й наповнену новими емоціями. Вільне письмо, вільнувате письмо, формальне есе — ці терміни зараз грають іншими барвами, цікавими, новими, сподіваюсь, креативними, як і тренери, які працювали з нами. Хочеться поділитись тими знаннями, які отримала, навичками, які здобула! З нетерпінням чекатиму своїх учнів, щоб увести їх у світ есе так, як це зробили тренерки та тренери проєкту. Щиро вдячна за їх терпіння та наполегливість, професіоналізм та людяність! Упевнена, що під їх керівництвом апробація курсу пройде відмінно, а потім і з успіхом та тріумфом увійде в курс профільної школи, — ділиться учасниця тренінгу Валентина Волошина.

Мій нотатник майже повністю списаний Я багато нотувала. Мені корисно було зануритися у дивовижний і такий, здається, неохопний світ інструментів і загалом процесу написання письма. Я йшла на проєкт з думкою, що я люблю писати есе і хочу, щоб учні теж отримували від цього задоволення. Тепер я знаю багато інструментів, які почну потроху практикувати з дітьми. Це дає впевненість у тому, що мені вдасться їх теж закохати у письмо. Як мінімум почати розвивати це. Те, що опинилася тут, дає підтвердження тому, що у мені живе любов до слова, як на мене. Нехай це буде моєю родзинкою. Я беру практику написання есе і до своїх учнів початкової школи, і середньої ланки, у яких зараз теж читаю. Сьогодні я зрозуміла, що кожен особливий. У кожного своя унікальна історія і моя думка, моє письмо – цінне. У цьому дякую команді авторок, тренерок і колег, — Тетяна Сушко, учасниця тренінгу.

Загалом сподобалося практичне налаштування тренінгу. Перевтілитися в учня та випробувати на собі вправи допомогло краще зрозуміти, як це буде дітям. Особливо важливо було розібратися з четвертим модулем [Поєднуємо докази й тезу – ред.]. Хоча мене особисто найбільше вразив 5 модуль [Стіл Етвуд. Приєднання до розмови, що триває – ред.] та техніка «Стола Етвуд» – ця метафора дуже влучна. Ще раз дякую всім організаторам та спікерам проєкту. Працювати було хоча і складно, але все ж таки комфортно. Звісно, інформації було багато, не вся вона закарбувалася в пам’яті. Та я думаю, у нас повинно вийти, — підсумував Дмитро Кіяшко.

Складно було формулювати тезу, хотілось записати її у формі риторичного питання. Не можу виділити, що було більш цікаво, а що менш. Сподобалось усе, оскільки кожна частинка тренінгу була органічною, логічною, чітко продуманою. Дуже добре було те, що ми працювали з різними тренерами, чули різні думки. Тренерки підтримували одна одну (це було видно, працювала справжня команда). Важливим було те, що ми мали багато практики, можливість ставити запитання й одразу отримували відповіді. Якщо потрібно, тренерки повертались на крок назад і пояснювали ще раз. Зустріч на початку тренінгу із Т. Вакуленко і В. Терещенком одразу зорієнтувала, на навіщо цей курс (практична частина), «вишенька на тортику» — зустріч із Танею Стус і Марією Титаренко, — ділиться Власик Наталія.

Наприкінці навчання учасниці та учасники отримали свої сертифікати й нині готуються до нового навчального року у своїх школах, а ми — до продовження пілотування проєкту. Адже з вересня по травень освітяни, які брали участь у тренінгу, вчитимуть своїх учнів написанню есе за методиками проєкту.

Більше ресурсних матеріалів та методик із навчання письма учнів ви знайдете на сайті проєкту: https://essay.nus.org.ua/ 

***

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Матеріал створений в межах навчання вчителів «Національного проєкту: пишемо есе», яке відбувається за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Проєкт реалізується ГО «Смарт Освіта» в межах Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст проєкту є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.