За понад 8 років команда ГО «Смарт освіта»  створила десятки проєктів, до яких були залучені сотні тисяч дітей, освітян та батьків. Ми працювали над реформами в освіті, інформували й пояснювали важливі події та явища, допомагали долати освітні втрати дітям із прифронтових територій, а дітям з-за кордону – залишатися з Україною. Наша місія незмінна: розвивати освіту для якісної трансформації України у суспільство з європейськими цінностями. 

З кожним місяцем ідей і проєктів ставало більше, з’являлися нові напрямки роботи. Розвивалася і наша команда. Тому, щоб допомагати освіті ефективніше, ми ухвалили рішення про організаційні зміни.

З 1 лютого 2025-го року головою правління ГО «Смарт освіта» стала Іванна Коберник, співзасновниця організації. Іванна замінила на посаді Галину Титиш, яка очолить нову ГО «Вчися». Команда і співзасновниці дякують Галині за роботу і динамічний розвиток «Смарт освіти» в дуже складні часи. Ми залишаємося однодумницями й маємо спільну мету робити освіту сучасною, доступною і стійкою в умовах викликів сьогодення. Але від сьогодні проєкти, у різні часи створені ГО «Смарт освіта», розвиватимуться різними шляхами.

ГО «Смарт освіта» продовжить проєкти:

Одне з найбільших медіа країни про освіту Нова українська школа; 

Психологічний напрямок Resiliense.help: освітні програми, тренінги для учнів та освітян, корисні поради від експертів, відповіді щодо психологічного здоров’я на одноіменній платформі;

Подкасти про важливе і цікаве в освіті;

Проєкт підтримки шкіл на прифронтових територіях «Скриня в укриття»

І розпочинає новий проєкт «Енергонезалежна школа», про який ми повідомимо докладно найближчим часом.

Проєкти:

 «Вчися вухами», 

«Національний проєкт: пишемо есе», 

«Залишаємось з Україною», 

«Тепер я знаю», 

«Україна розмовляє англійською» 

будуть розвиватися в новій організації  – ГО «Вчися».

Дякуємо кожному і кожній за участь у наших проєктах, за відгуки, партнерство і підтримку. Залишаємося на звʼязку і продовжуємо розвивати українську освіту. Бо віримо в її силу. 

Ми визначили топ-5 епізодів, які ви прослуховували найбільше:

Перше місце: Освітні втрати й розриви: як розрізнити, виміряти і подолати (3 сезон, 2881 слухач)

У цьому епізоді Тетяна Вакуленко, заступниця голови Українського центру оцінювання якості освіти, говорить із ведучою Галиною Титиш про освітні втрати й розриви та НМТ-2023. Із серії подкасту ви дізнаєтеся, у чому різниця між освітніми втратами та освітніми розривами, чому для дослідження знань учнів обрали 6 й 8 класи та українську мову й математику, і які інструменти подолання освітніх втрат можуть бути ефективними в Україні.

Друге місце: Шкільна математика: чому потрібна всім та що не так з уроками математики в Україні (3 сезон, 2404 слухачі)

Керівниця ⁠⁠⁠«Смарт освіти», ведуча подкасту⁠⁠⁠ Галина Титиш говорить із Тарасом Павловим, вчителем математики та викладачем Київської школи економіки про те, навіщо нам всім знати математику та як використовувати її в буденному житті, а також, як варто трансформувати зміст математичної освіти в Україні. З цього епізоду ви дізнаєтеся, де в шкільній програмі закінчується «математика для життя», і як переконати дитину, що цей предмет їй потрібний. 

Третє місце: Як гаджети впливають на мозок дитини | Віктор Комаренко (1 сезон, 1492 слухачі)

У цьому епізоді говоримо з нейрофізіологом, кандидатом біологічних наук співзасновником та керівником освітнього та дослідницького напрямів Beehiveor Віктором Комаренком. У розмові ви почуєте про три етапи засвоєння інформації, та що мотивує нас навчатися, як сформувати в дитини бажанням вчитися, а також чи відрізняється мотивація вчитися офлайн та онлайн. І звісно ж з епізоду ви дізнаєтеся про те, як насправді гаджети впливають на мозок дитини й чому покарання лише демотивує. 

Четверте місце: Стрес у війну: як допомогти собі та дітям (2 сезон, 1213 слухачів)

Кандидат біологічних наук Петро Чорноморець розповідає у цьому епізоді про те, як дорослим підтримати дітей та допомогти їм вчитися у час постійного стресу війни, як мінімізувати шкоду від постійної невизначеності під час тривог. Зокрема,  йдеться і про те, як стимулювати навчання під час стресу, підтримати дітей і які особливі ризики несе стрес війни для учнів молодшої школи — чому раннє «дорослішання» небезпечне. У цьому епізоді ви почуєте, як правильно визначити рівень стресу у дитини та їй допомогти. 

П’яте місце: Як увімкнути мозок дитини | Катерина Ясько (1 сезон, 1157 слухачів) 

Катерина Ясько, психологиня, засновниця просвітницької ініціативи «Empatia.pro» та керівниця громадської спілки «Інститут інтегрального розвитку» розповіла про те, як допомогти дітям рости цілісними й активними. Ведуча подкасту – Оксана Макаренко, співзасновниця «Смарт освіти».

В епізоді ви почуєте про цілісний розвиток дитини: горизонтальні та вертикальні навички, як онлайн впливає на розвиток та якою є зріла людина за психологією розвитку. Ви отримаєте відповідь на запитання, чому не потрібно спішити карати дитину за агресію і як дорослий має підтримувати дитину?

ТОП-5 текстів, що вийшли на медіа «Нова українська школа» за мотивами епізодів подкасту, трохи відрізняється від пʼятірки прослуховувань. Отже, найцікавішими для читання стали:

Перше місце: Що робити батькам, аби дитина вчилася краще (1 сезон, 39 753 перегляди)

Епізод присвячений тому, що батьки можуть зробити аби допомогти своїм дітям досягати кращих результатів у навчанні. Мовою цифр, чітких наукових даних про це говорить заступниця голови Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко. 

У статті йдеться про те, як на навчальні результати дітей впливають їхні домашні обов’язки, гуртки, а також спільне читання книжок із батьками. Також Тетяна Вакуленко розповіла, як батькам правильно долучитися до виконання домашніх завдань своїх дітей і як на навчання дітей впливають їхні старші брати й сестри, яку роль в цьому відіграють сімейні традиції та фінансова залученість батьків до школи. У статті ви прочитаєте й рекомендації, що робити батькам, аби допомогти дитині вчитися краще.

Друге місце: Як зробити онлайн-навчання цікавим та ефективним (1 сезон, 30 525 переглядів)

СЕО та співзасновник EdEra Ілля Філіпов розповів про те, як зробити онлайн-урок цікавим та як має різнитись онлайн-навчання для дітей різного віку. Також у статті ви прочитаєте, як студії онлайн-освіти EdEra вдалося закохати дітей у фізику, і які є інструменти та методики для онлайн-освіти, як оцінювати та персоналізувати дистанційне навчання. Ведуча подкасту – Оксана Макаренко, співзасновниця «Смарт освіти».

Третє місце: «Ідеального інструменту подолання освітніх втрат не існує, але можна комплексно використовувати найкращий досвід», – Тетяна Вакуленко (3 сезон, 26 777 переглядів)

Це текстовий варіант епізоду, що посів перше місце у топі прослуховувань. Тут ви дізнаєтеся, у чому різниця між освітніми втратами та освітніми розривами, чому для дослідження знань учнів обрали 6 і 8 класи, українську мову й математику, та які інструменти подолання освітніх втрат можуть бути ефективними в Україні.

Четверте місце: Чому діти не читають і що з цим робити: поради від дитячої письменниці Тетяни Стус (1 сезон, 20 304 перегляди)

Тетяна Стус,  дитяча письменниця, засновниці проєкту підтримки дитячого читання «BaraBooka» розповідає в епізоді про те, чому українські підлітки не читають і до чого тут задоволення, та які сюжети цікаві теперішнім підліткам. Зі статті ви дізнаєтеся, чи можуть книжки конкурувати з відео на ютюбі та як зацікавити читанням підлітків. Також письменниця подає інструменти для вчителів, щоби діти полюбили читати й радить ТОП-5 книжок та авторів, які зацікавлять підлітків і  молодших дітей. Зокрема, є поради, що сказати й зробити батькам, щоби зацікавити читанням малу дитину. 

П’яте місце: Справжня НУШ у середній школі чи її імітація? Що необхідно зробити для реформи прямо зараз (3 сезон, 18 288 переглядів)

Цей епізод — розмова з Лілією Гриневич, міністеркою освіти і науки України 2016–2019 років про те, які реальні результати НУШ та що варто робити для збереження реформи. У матеріалі ви прочитаєте про те, який нині стан реформи НУШ, чи можлива ефективна підготовка вчителів під час війни та що зробити для НУШ зараз, щоби вона насправді була реформою. Ви також дізнаєтеся, як запровадити трирічну старшу школу й чому необхідно оновити зміст освіти під час війни.

Подкаст створений за підтримки ⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠Фонду Фрідріха Науманна за Свободу⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠.

Всеукраїнську акцію з промоції дитячого й підліткового читання «#Живі письменники» започаткував «Український інститут книги» за ідеєю Тетяни Стус — письменниці, засновниці проєкту підтримки дитячого читання «BaraBooka», яка зараз є завідувачкою лабораторії дитячого читання МАН та за підтримки директорки УІК Олександри Коваль. Команда проєкту «#Живі письменники» — це методистки лабораторії, а також психологи, літературознавці та письменники. 

Першим продуктом проєкту стали 10 відеороликів із відомими письменниками у супроводі методичних розробок уроків про них для вчителів, створених Анною Третяк. Зараз на Ютуб-каналі проєкту вони набрали сукупно сотні тисяч переглядів. Також команда випустила довідник сучасних письменників із контактами, аби вчителі могли запрошувати їх на уроки, і три посібники для батьків та освітян, ідея яких належить Галині Титиш та Світлані Сом, а постійну психологічну експертизу здійснює Світлана Ройз. Третій посібник укладався вже під час повномасштабного вторгнення:

«Ми вирішили створити третій посібник «#Живі письменники: як говорити з дітьми про війну та мир» саме тематичним, бо життєві виклики змушували перебудувати напрямок роботи від промоції читання взагалі — до створення інструментів життєстійкості, опанування важких досвідів і буквально підказок —  як говорити з дітьми про війну.

Спочатку провели декілька експертних вебінарів, під час яких намацували тему, як говорити і як не говорити про війну. Тоді я зрозуміла, що нам дуже потрібно давати напрямок як говорити й про мир також. Ми повинні давати дітям бачення майбутнього, на яке вони можуть орієнтуватися. Принциповою терапевтичною базою всіх матеріалів — статей, вебінарів, методичних розробок – цього напрямку стало не зосередження на «посттравматичних розладах» (це — справа відповідних фахівців, наголошую), а підсвічення можливостей посттравматичного розвитку, виростання», – каже Тетяна Стус, керівниця проєкту «#Живі письменники». 

Окрім матеріалів, доступних на сайті проєкту, також постійно відбуваються зустрічі для батьків, дітей та освітян із письменниками. Часто, каже Тетяна, педагоги запрошують на онлайн-зустрічі з дітьми, а до київських шкільних колективів письменники їздять наживо: 

«Усі заходи з дитячими письменниками від лабораторії дитячого читання «БараБука» Малої академії наук України відбуваються саме під титлом цієї всеукраїнської акції «#Живі письменники». У нас щорічно відбувається кілька заходів на великих публічних майданчиках, зокрема «Книжковий арсенал», «Книжкова країна», а також локальні менші зустрічі. Зустрічаємося у школах із дітьми та педагогічними колективами, зокрема, знайомлячи вчителів із методиками роботи з сучасними текстами», – розповідає експертка.

Проєкт продовжує розвиватися й наразі команда лабораторії дитячого читання разом із вчителькою-методисткою Людмилою Ковальовою з Бучанського ліцею працює над серією навчальних посібників «Кола читання з котозавриком». Уже надруковані дві читанки для першого і другого класу, згодом планують випуск читанок для третього і четвертого:

«Із видавництвом «Літера» ми представляємо сучасні твори для дітей українських авторів. Перша і друга читанки мають відгуки, які дуже надихають. У кожній із читанок близько тридцяти імен сучасних українських авторів. Десь 70% текстів — це сучасна література, але на прохання вчителів і для балансу там є трохи класики, фольклору й перекладів, адже це потрібно для контекстів та зв’язку з програмами НУШ. 

Методична база підготовлена до того, щоб працювати з новим корпусом значень, із новою стилістикою, із поглибленими темами, до яких це покоління вже готове й дуже спрагле. Розлогий методичний супровід має полегшити вчителям адаптацію до роботи з новими смислами, іменами і з незнайомими досі творами», – пояснює Тетяна Стус.

Кола читання, які пронизують усі чотири читанки, є смисловою структурою, на якій будуються збірники. Вона покликана допомагати дитині формувати широкий світогляд:

«Кола читання в нас — це ті смисли, що допомагають формуватися ідентичності дитини. У першому класі йдеться про маленьке сімейне коло, у другому — вже про дружнє коло. Це проходить наскрізною ниткою через усі тексти, завдання і методичний супровід. 
У третьому класі вже складніша структура, ми показуємо, що кола об’єднуються. У четвертому буде ще складніше: охопимо світоглядне поняття життєвих «спіралей», будемо показувати, що життя не статичне, має ріст угору, розширення горизонтів. І зокрема будуть художні тексти про видатних українців, відомих у світі, обережно торкатимемося теми «Дому» — втрати, набуття його нового значення», – ділиться Тетяна Стус.

Окрім читанок команда лабораторії дитячого читання також доповнює рубрики на сайті, які допомагають педагогам знайомитися із новими методиками читання та знайомить із зарубіжним досвідом, а також досвідом українських експертів. Автори рубрики дають різноманітні підказки про те, як читати, аби було цікаво й усвідомленість читання ставала глибшою.

Проєкт «#Живі письменники» бере участь й у всеукраїнських книжкових подіях: на великі книжкові фестивалі, наприклад, «Книжковий арсенал», команда складає список рекомендованих книжок, а також за запитом робить дитячу програму.

«Один із наших дуже натхненних кейсів був восени 2024 року на новому книжковому фестивалі «Фундамент» в Українському домі. Фестиваль саме про культуру й мистецтво, тобто там, де дитяча література має величезний потенціал, але дуже часто залишається на задвірках «високочолих» заходів. Директорка Українського дому Ольга Вієру запросила нас зробити дитячу програму на основі дитячих книжок про мистецтво й культуру.

Оскільки для магістральних тем книжкових та літературних фестивалів ми зазвичай складаємо список рекомендованих книжок сучасних українських авторів, то до теми фестивалю «Фундамент» у нас теж були рекомендації видань на мистецькі теми. 

Був майстер-клас від Ірени Панаріної, яка створила абетку-концепт «Птахабетка», де в авторській техніці з ниток вона створила птахів України, більша частина яких у «Червоній книзі». На кожну літеру там є назви птахів та інформація про них. На майстер-класі ми також створювали цих птахів, обговорювали, слухали, як вони співають. Захід мав величезну популярність», – каже  Тетяна Стус.

На торішньому фестивалі «Книжковий арсенал» ключовою темою для команди була інклюзія, безбар’єрність. І планується, щоб ця тема стала магістральною для наступного, четвертого збірника проєкту. 

«Після того, як говорити з дітьми про війну та мир, ми заглибилися далі — як говорити з дітьми про безбар’єрність, з акцентом на тому, що тепер перед очима дітей буде дуже багато людей з інвалідністю, пов’язаною з війною. І це важка, неопрацьована нашим суспільством, тема, для якої потрібно давати інструменти й підказки, які б можна було зразу імплементувати в комунікацію з дітьми — як у школі, так і в родинах.

На підтримку подій на «Книжковому арсеналі» ми уклали список тематичних видань, провели перші вебінари для освітян. І тепер збираємо рецензії на книжки, які або прямо розповідають про людей з інвалідністю, або мають другорядних персонажів з інвалідністю. Осмислюємо етичні норми, і як тему можна донести дітям через сучасні українські книжки. Список, попри важкість та складність теми, досить великий — вже є близько 30 книжок, які нещодавно видані», – ділиться планами письменниця.  

Тетяна додає, що найбільш наснажливі відгуки щодо роботи проєкту — це радість самих дітей:

«Діти радіють, що це є жива людина: не пам’ятник чи портрет на стіні, а людина серед них. Щоб підсилити в дітях життєвість, ми маємо дати їм стійкі опори. Спиратися на щось абстрактне важко, а дітям — неможливо поготів. Минуле ми поважаємо за те, що воно було, але дитина не може спиратися на нього, бо там не лежить її досвід. Та ще й зважаючи, як минуле дітям транслюється в школі — безрадісне, сповнено болю й трагедій. Дитина формує бачення свого майбутнього на основі тут і тепер, і ця основа має відгукуватися їй у всіх сенсах», – вважає Тетяна Стус. 

Ознайомитися з усіма трьома посібниками, а також подивитися відео з мудрими, бешкетними, пізнавальними розмовами письменниками можна на сайті проєкту «#Живі письменники» або в ютубі за тегом, ідентичним назві проєкту. 

Завантажити третій тематичний посібник про те, як говорити з дітьми про війну та мир, можна за покликанням.

«Національний учнівський конкурс «Пишемо есе» засвідчив важливу тенденцію: діти прагнуть бути почутими. Ми отримали неймовірну кількість креативних есе на вільну тему, тобто це та категорія, де учні та учениці могли найбільш глибоко та вільно розкрити перш за все свої емоції, думки та переживання. 

Читати такі роботи було особливо щемно та цінно, адже в основному діти обирали теми, повʼязані з нашим сьогоденням — часом війни, вимушеної еміграції та адаптації в нових середовищах. Також учні та учениці багато рефлексували про самотність та питання свідомо вибору. Ці тексти — свідчення їхнього покоління, а відтак їхні голоси — голоси нашого майбутнього, і до них варто дослухатись. 

Також журі уважно опрацювало й аргументативні есе. Це категорія, яка продемонструвала важливість використання в постійній практиці на уроках мови та літератури інструментів нашого проєкту. На жаль, на загал ще складно дається формулювання тези, добір сильних аргументів та дотримання чіткої логіки тексту. Тому щиро раджу ознайомитися з методичними розробками проєкту та спробувати інтегрувати вправи в щоденні уроки. Це значно поліпшить поступ у розвитку навички написання есе», – каже Катерина Молодик, методистка «Національного проєкту: пишемо есе», членкиня журі конкурсу.

Барабанний дріб… І ось наші переможці у двох категоріях: 8-9 клас та 10-11 клас:

Категорія: 8–9 клас

• Перше місце, 9 клас

Андрій Анікін (креативне есе)

• Друге місце, 9 клас

Дарина Амеліна (аргументативне есе)

• Третє місце, 9 клас

Катерина Вакуленко (креативне есе)

Категорія: 10–11 клас

• Перше місце, 10 клас

Анна Купрійчук (креативне есе)

• Друге місце, 11 клас

Каміла Горбачова (креативне есе)

• Третє місце, 11 клас

Маргарита Костенко (аргументативне есе)

Вітаємо переможців і бажаємо їм подальших творчих успіхів та ще більше перемог.

Журі також визначило лауреатів конкурсу, які отримають корисні призи. Вони не увійшли до шестірки переможців, але мають роботи, варті уваги: 

• Аріна Чернюк 
• Дарина Кураш
• Анастасія Дронь
• Ольга Дементьєва

До оцінювання есе конкурсантів ми залучили досвідчених експертів та експерток. Вони визначили найкращі роботи за критеріями, які ми оголошували на початку конкурсу.

• Галина Титиш, очільниця ГО «Смарт освіта», тренерка «Національного проєкту: пишемо есе», засновниця «УП.Життя». 
• Тетяна Стус, українська письменниця та літературознавиця, авторка книжок для дітей та підлітків, засновниця й керівниця «БараБука», тренерка «Національного проєкту: пишемо есе». 
• Марія Титаренко, есеїстка, журналістка, медіадослідниця, членкиня PEN Ukraine, кандидатка наук із соціальних комунікацій, викладачка у Школі журналістики та комунікацій УКУ, тренерка «Національного проєкту: пишемо есе». 
• Василь Терещенко, заступник директора Український центр оцінювання якості освіти, кандидат філологічних наук, доцент. 
• Сергій Омельчук, перший проректор, професор кафедри української і слов’янської філології та журналістики Херсонського державного університету. 
• Катерина Молодик, Заслужений учитель України, методистка ГО «Смарт освіта», тренерка «Національного проєкту: пишемо есе».

Завдяки підтримці наших партнерів, крім грошової винагороди, переможці отримають корисні призи: ранці, шопери, запискники, термочашки та багато іншого. Дякуємо Grammarly, Посольству Швейцарії в Україні, Міжнародному фонду «Відродження» та EdPro.ua  за підтримку дітей та розвиток написання есеїв серед учнівства.

Також щиро дякуємо усім учасникам за сміливість та наснагу на цьому нелегкому шляху удосконалення письма і бажаємо подальших успіхів та нових перемог! 

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education. 

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Друк Збірників для учнівства здійснювався за підтримки Швейцарії.

«Одна з моїх улюблених вправ — графічне зображення змісту. Це вправа, яка допомагає «побачити» тексти. Її можна використовувати на різних етапах уроку, але найдієвіше тоді, коли дітям складно розпочати писати перші варіанти текстів. Наприклад, учні та учениці зіштовхнулись із труднощами формулювання тези. Запропонуйте їм створити візуальні нотатки своїх думок. Ви можете зробити це в зошитах або на окремих аркушах, використати кольорові олівці, маркери, ручки, різноманітні наліпки абощо. У цій вправі важливе не художнє вміння, а навичка візуалізувати, передавати думки на папір не за допомогою слів, а за допомогою символів. У такий спосіб учні та учениці зможуть зробити перший крок до подальшого словесного формулювання думки. 

Також у методичних матеріалах проєкту є опис варіанту цієї вправи на основі попереднього використання трьох текстів, коли учні та учениці працюють з «Письмовою розминкою». Це вправа для кращого занурення в тему, розуміння, як рухаються аргументи в кожному із трьох текстів. Після прочитання діти створюють графічний взаємозв’язок між трьома текстами — графік дискусії. Це довільне графічне зображення, своєрідний «танець текстів», коли ми символічно можемо простежити думки, описані у текстових джерелах. 

Мета вправи — допомогти учнівству, візуалізуючи, зрозуміти позицію різних авторів та авторок та, зрештою, визначитися, якою є їхня власна позиція. Це дуже цікава вправа, яка залучає не тільки критичне, але й креативне мислення і дає змогу учням та ученицям поглянути на проблемне запитання з точки «helicopter view», тобто усвідомити тему цілісно за змістовно», — пояснює методистка проєкту Катерина Молодик.

«Трекер думок» — це записи в нотатнику щодо певної теми, які дають змогу побачити зміну думки в процесі ознайомлення з новими текстами чи аргументами. Занотовування того, що учень чи учениця думає про певну тему або проблему на початку, у процесі й наприкінці роботи, дає можливість відстежувати, як змінювалася його / її позиція.

«Ще одна можлива варіація вправи — трекер думок. Цей інструмент ретельно описаний в методичних матеріалах, але я вам пропоную спробувати також цю вправу у форматі графічного зображення, які змінюються, відповідно до зміни думки учнів та учениць під час занурення в тему.
Такі поєднання візуальних символів, які передають ідеї, процеси, факти, твердження, часто можуть бути навіть метафоричні, що допомагає знайти учнівству часто неочевидні відповіді на запитання, які на початку здавались їм складними чи незрозумілими», — радить Катерина Молодик. 

Керівниця «Смарт освіти» Галина Титиш у своїй навчальній практиці використовує вправи на тренування креативного мислення із книжки «Не музи, а м’язи» тренерки проєкту, доцентки кафедри медіакомунікацій УКУ, членкині українського ПЕН і тренерки з креативного письма Марії Титаренко:

«Я маю другий урок в 9-ому класі, й під час першого заняття зрозуміла, що діти сонні, тому вирішила починати кожен урок із чогось драйвового, але водночас такого, щоби прокачувало творчість. Ми з ними вже працювали з картинами (відгадували, що ж на них зображено), вигадували назву неіснуючого монстра, добирали синоніми до слова «йде», а потім ще до «говорити», «їсти», спільно вигадували історію: коли хтось починає перше речення, а далі по черзі усі додають наступні, й так з’являється історія», — ділиться Галина Титиш.

Для знайомства з дітьми Галина Титиш використовує таку письмову вправу, яку радить Еймі Бакнер у її книжці Notebook Know-How: Strategies for the Writer’s Notebook:

У цьому списку учні виділяють ті пункти, які видаються їм найцікавішими і про які вони могли б написати більше. Далі пишуть вільне есе про один із пунктів зі списку. Найпопулярнішою темою для списку була, очікувано, остання — діти дуже хотіли ділитися тим, що їх дратує. 

Також можна розігріти креативні м’язи такою вправою від  Марії Титаренко:

Підбір синонімів до нейтральних слів — у цьому випадку дієслова «говорити» — може урізноманітнити текст та влучно описати потрібний відтінок дії:

До слова «говорити» можна добрати силу-силенну синонімів, які матимуть емоційне забарвлення і відображатимуть характер саме цієї дії. Галина Титиш наводить такі синоніми: базікати, патякати, молоти язиком, промовляти (мовити), розмовляти, цідити (крізь зуби), мимрити, варнякати, теревенити, ректи, виголошувати, рубати (викарбувати), сичати, балакати, белькотіти, лопотати, ляпати язиком, гомоніти, точити ляси, просторікувати, пащекувати… 

Більше вправ на розвиток креативного письма ви можете знайти на сайті «Національного проєкту: пишемо ЕСЕ»: там доступний електронний посібник для вчителя, збірник текстів для учнів, а також навчальні презентації. Усі матеріали є у вільному доступі для використання. Запрошуємо користуватися та відкривати разом з учнями яскравий та різноманітний світ написання есе!

Ці матеріали «Смарт освіта» розробила на основі інструментів National Writing Project (США) з доведеною ефективністю (за результатами досліджень SRI) та виклала їх на сайті проєкту у форматі 9 модулів та допоміжних художніх й наукових текстів, які освітяни можуть використовувати у своїй роботі безоплатно: https://essay.nus.org.ua/

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

• чи справді рівень знань з біології в українських школярів і школярок цілком належний;
• та чому тоді результати НМТ суттєво кращі, ніж наші результати в PISA;
• який підхід до викладання біології продуктивніший і в чому проблеми з українськими програмами й сертифікаційними тестуваннями.

Проєкт реалізовують «Смарт освіта» й онлайн-медіа «Нова українська школа».

Прослухати епізод можна на сторінці (там є посилання на подкастинг-платформи й на попередні записи) або нижче.

Читайте текстову версію подкасту, яку підготувало освітнє медіа «НУШ», якщо вам зручніше працювати з текстом.

У подкасті Галина й Руслан обговорили:

• яка ситуація з біологією в українського учнівства, адже за результатами НМТ видається, що все ок;
• чому в PISA з природничої галузі українські школярі відстають від своїх однолітків з інших країн на 1,5 року;
• підручники з природничих дисциплін;
• яка ситуація з біологією в «НУШ» або «Прийшли 7-класники НУШ. І ми чітко бачимо різницю»;
• чому «жоден авторський колектив програм для НУШ не зробив спробу щось змінити»;
• підхід до вивчення біології в школі, тобто чому в нас «рослини» – «тварини» – «люди»;
• чому співпраця між вчителями-предметниками дуже важлива;
• експерименти на уроках біології та чому учні знають про них переважно з розповідей вчителя;
• що робити батькам, які бачать, що дитина втрачає мотивацію вчити біологію;
• скільки % курсу шкільної біології не знадобиться дітям в реальному житті.

Читайте і слухайте епізоди третього й четвертого сезонів подкасту за посиланням.

Подкаст створений за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.

«Уроки доброчесності» — це курс від «Смарт освіти» для 3-4 класів, у якому ми пропонуємо навчати дітей через дослідження цінностей, розуміння необхідності дотримуватися правил та антикорупційний урок. Цей курс ми напрацювали ще у 2021 році, але він є актуальним і досі. 

«Наш підхід полягає в тому, аби вибудовувати ціннісно рамку: не говорити, що погано, а що добре, а йти через рефлексивні практики та інтерактивні підходи. Адже доброчесність — це цінність, а цінність не впроваджується директивним методом «згори вниз». У курсі є блоки про відповідальність, рівність, справедливість. Їх можна використовувати як цілісним курсом, так і окремими невеликими фрагментами. Наприклад,  тема «гідність» висвітлюється на прикладі Революції Гідності — цей урок можна використовувати й зараз. Також є окремий урок про корупцію, де дітям ця тема пояснюється через казки, тому що діти 3-4 класу — це та категорія, якій складно зрозуміти такі концепти, як доброчесність, однак вони можуть розуміти, що за цим стоїть: приватне і загальне благо», — розповідає Галина Титиш, керівниця «Смарт освіти».   

Матеріали складаються з Путівника для вчителя з докладним конспектом, Путівника для учня (тут дитина може писати свої роздуми, проходити самооцінювання та вирізати щось для поробки) та рамкового документа. 

Курс цілісно охоплює різні складники поняття «суспільна доброчесність», зокрема підходи до навчання її в різних країнах. Ми пропонуємо вчителям та вчителькам дослідити доброчесність та її важливість у новій українській школі, поглянути на питання доброчесності зі світоглядного, а також психологічного та практичного боку: у курсі вчительки, директорки та методологині діляться прикладами та стратегіями впровадження уроків доброчесності у навчальний процес.

Але, звертає увагу Галина Титиш — вчителі мають адаптовувати уроки до ситуації сьогодення, адже запис курсу відбувся у 2021, ще до повномасштабного вторгнення. 

«Ми робили курс у 2021 році, тоді, наприклад, Ілон Маск був цілком притомним. Він у нас фігурує в уроці про відповідальність, як відповідальний керівник, що про нього тепер сказати неможливо. Саме тому, уроки треба переглядати відповідно до того, що відбувається, адже деякі люди проявляють себе зараз геть інакше, ніж раніше. Певні блоки, уроки, тексти треба адаптовувати та змінювати, але загальний підхід, де ми поступово рухаємося через забудовування ціннісної рамки шляхом рефлексії — він суперважливий та актуальний і зараз», — впевнена Галина Титиш. 

Кожен урок курсу складається з 4 блоків:

• вступ-зачіпка;
• основний змістовний матеріал; 
• вправа на рефлексію; 
• поробка руками, аби діти могли закріпити матеріал. 

На сайті є вже готові шаблони, які можна видрукувати та вирізати. «Уроки доброчесності» — цілісний курс, який розрахований на одну чверть чи рік, залежно від того, скільки вчителі мають часу для роботи з цим матеріалом. 

До створення курсу долучилися Вадим Карандій, Олександр Елькін, Світлана Ройз, Інна Большакова, Наталія Єфремова, Світлана Олексюк, Ольга Мірошникова і Ганна Остапенко. 

Довідково

БО «БФ СТРІТ ЧАЙЛД УКРАЇНА» з початком повномасштабного вторгнення працює над розв’язанням викликів, з якими стикаються діти в умовах війни. У співпраці з НАЗК Офісом доброчесності створили курс, метою якого є підвищення обізнаності педагогічних працівників з теми освіти про доброчесність та антикорупцію, а також, надання методичних рекомендацій та інструментарію для побудови цілісної системи освіти про антикорупцію та доброчесність в закладах загальної середньої освіти. 

Курс містить міжнародні стандарти та практики, досвід українських шкіл, котрі вже впроваджують у себе освіту про доброчесність, огляд розробниками практичних вправ з різних освітніх галузей, відгуки від педагогів закладів освіти, що  вже практикують використання розроблених інструментів у своїй діяльності.

Уроки доброчесності створені у межах проєкту “Навчання суспільної доброчесності в українській початковій освіті як довготривалий та ефективний інструмент подолати «побутову корупцію» реалізується у партнерстві з німецькою організацією ChildFund Deutschland («Дитячий Фонд Німеччини») за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).

Зокрема, в епізоді йдеться про те, як розвивати читацьку грамотність у школярів і школярок, чи може книжка конкурувати з ґаджетами й за яких умов, якими є ролі батьків та вчителів у вихованні активних читачів і читачок та хто, зрештою, відповідальний за розвиток читацької грамотності в школі? 

• 3:08 – Чому показники з читацької грамотності в українських підлітків погіршилися?
• 11:12 – Про досвід розвитку читацької грамотності в інших країнах
• 21:31 – Що працює для поліпшення рівня читацької грамотності?
• 25:28 – Що можуть зробити батьки, аби підвищити рівень читацької грамотності?
• 32:53 – Аби можна було розкласти твір «на полички»: що змінити на рівні держави
• 36:53 – Чому для змін у шкільних програмах Україна має пройти шлях самоідентифікації
• 42:55 – Що в українських підлітків із креативністю?
• 48:22 – Топ-порад вчителям від Василя Терещенка
• 57:51 – Як переконувати місцеву владу наповнювати бібліотеки
• 1:00:10 – Публіцистичні тексти: як запобігти доступу до неякісних матеріалів

Слухати подкаст можна на сторінці проєкту, а також на пʼяти подкастинг-платформах: Apple Podcasts, Spotify, NV Podcast, MEGOGO та YouTube.

Текстову версію подкасту, якщо вам зручніше працювати з текстом, можна прочитати на сайті медіа НУШ. У цьому матеріалі ви дізнаєтеся:

• про падіння читацької грамотності як загальносвітовий тренд на фоні пандемії ковіду й диджиталізації всіх сфер життя;
• про роль учителів і «спонукального підходу» у формуванні читацьких компетентностей;
• про те, які підходи до формування читацької грамотності є ефективними, зокрема, про проблему доступності паперової книги, співпрацю вчителів та бібліотек, читацькі клуби;
• про те, як колоніальна травма досі впливає на формування програм із літератури й гальмує ефективний розвиток читацької грамотності в учнівства;
• про зв’язок між соціальною проблематикою та креативним мисленням;
• про «підводні каміння» в читанні публіцистичних текстів у школі й шляхи подолання цієї проблеми.

Подкаст створений за підтримки ⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠Фонду Фрідріха Науманна за Свободу⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠.

У шостому епізоді четвертого сезону керівниця ⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠«Смарт освіти»⁠⁠⁠⁠⁠⁠ Галина Титиш поговорила з Тимуром Демчуком, викладачем Демократичної школи «Майбутні», автором першого і єдиного в Україні курсу з політології для підлітків, одним з авторів нового курсу «Захист України», методистом проєкту «Змінотворці» та керівником корпоративних програм Києво-Могилянської бізнес-школи.

Тимур Демчук розповів про те, як допомогти дітям зрозуміти, яким чином працює держава, а також що таке політика, корупція, державотворення.

Прослухати епізод можна на сторінці (там є посилання на подкастинг-платформи й на попередні записи) або нижче.

Читайте текстову версію подкасту за посиланням, якщо вам зручніше працювати з текстом. З неї ви дізнаєтеся:

• як аполітичність батьків впливає на дітей;
• як говорити з дітьми про корупцію;
• як школа може взаємодіяти з батьками для виховання політично зрілих громадян;
• як відрізняються думки молоді із сіл та великих міст щодо політичних питань;
• що робити, якщо підліток говорить російською;
• які книги та фільми можна обговорювати з підлітками для формування їхньої політичної свідомості.

Подкаст створений за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.

«Весь цей інструментарій та американський підхід, на якому ми базувалися, він про те, що кожна дитина може писати і висловлювати свою думку на письмі: важливо просто дати йому чи їй необхідні інструменти», — каже керівниця «Смарт освіти» Галина Титиш. 

Учителі та вчительки мали змогу зануритися у процес писання та випробувати на собі методологічний підхід, який команда пропонує у посібниках. Також учасники та учасниці впевнилися, що обирати актуальні для учнівства теми не так складно, адже ідеї містяться повсюдно: і у зовнішньому світі (музиці, рекламі, фільмах і тд.), і у внутрішніх переживаннях дітей. А найкращий метод визначити цікаву тему — запитати самих учнів та учениць.  

Матеріал, напрацьований у проєкті, є у вільному доступі на сайті. Використовувати його можна:

• у межах факультативу;
• на заняттях гуртка;
• інтегрувати в уроки української мови та літератури;
• інтегрувати в інші курси.

«У нас є досвіди в пілотних школах, де філологи на педагогічних радах ділилися із колегами про наш проєкт. Учителі біології та хімії, наприклад, почали активно використовувати вправу «дзвоники» або «вільнувате письмо», коли дітям пропонують написати короткі нотатки відштовхуючись від якоїсь певної теми чи поняття», — каже методистка, вчителька української мови та літератури, тренерка проєкту Катерина Молодик. 

Інтеграцію матеріалів проєкту у свою роботу методисти радять починати з таких простих кроків:

• ознайомлення із матеріалами на сайті;
• визначення формату;
• розробка орієнтованого планування;
• інтеграція. 

Також команда розвінчала найпоширеніші міфи про писання та розповіла, що робити, якщо дитина ненавидить писати. Писати есе може кожен, переконані у проєкті, а хист — не відіграє головної ролі.  

«Не існує людей із вродженою відразою до письма. Є лише ті, кого систематично переконували, що вони не вміють писати», — каже тренер проєкту, Доктор наук, американський викладач курсів академічного письма Джо Гарріс. 

Найголовніше тут — не вимагати від учнів та учениць повноцінного есею з першого заняття. Джо Гарріс радить дати свободу в межах завдання та заохочувати ділитися один з одним своїми складнощами в роботі над письмом. 

«Національний проєкт: пишемо есе» — інноваційне навчання письма для учителів та учнів, що передбачає впровадження унікальних методичних матеріалів, які сприятимуть розвитку критичного мислення, навичок письма та читацької грамотності українських школярів. 

«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.

Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».