Коли: 23 січня 
Час: 19:00 за київським часом 
Вік: будь-який
Мова заходу: англійська 
Вестиме: Edmonton Public Library team
Формат: онлайн у Zoom: https://tinyurl.com/y2w68sb8.

Команда пропонує розглянути всіх роботів бібліотеки та поговорити про способи програмування цих пристроїв. А на завершення, як говорять організатори, — розберемо зламаного робота та подивимося, як він працює.

Долучайтеся до унікальної зустрічі без попередньої реєстрації перед початком заходу за покликанням: https://tinyurl.com/y2w68sb8.

Ще більше цікавої практики англійською для дітей та підлітків ви знайдете у Телеграм-каналі проєкту «Україна розмовляє англійською»: йога, майстерки, читацькі та розмовні клуби, математика та багато іншого.

«Україна розмовляє англійською» — це безоплатні онлайн-зустрічі англійською з іноземними вчителями-волонтерами для українських дітей 4-18 років. Мета — не лише покращити мовні навички з англійської мови, але й продемонструвати підтримку з усього світу, надати безпечний простір і спільноту, запропонувати можливості для отримання нових знань та дозвілля. А також мотивувати дітей переключитися зі споживання російськомовного контенту до англомовного.

Зустріч проходить у межах проєкту «Україна розмовляє англійською». Проєкт здійснює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls» та  Edmonton Public Library team.

«Зараз під час війни в дітей мало можливостей практикувати розмовну мову з носіями, а ми надаємо таку можливість. Якщо на відкритих уроках у нас можуть бути різні активності, через які ми вчимо англійську: малювання, йога, читацькі клуби, то тут ми зосереджуємося на розмовних клубах, де діти говорять на теми, які відповідають шкільній програмі, наприклад, домашні тварини, хобі, представлення себе, музика», — каже менеджерка проєкту «Україна розмовляє англійською» Олена Жупанова.

Учительки шкіл-учасниць самостійно реєстрували свої класи та протягом всього навчання координують клуби: збирають дітей, надсилають їм посилання на заняття, а також тримають контакт із волонтерами та допомагають визначити актуальні теми для занять.

Більшість англомовних клубів через різницю в часі відбуваються після обіду, вже по закінченню уроків в школі, проте діти й учительки радо приєднуються у свій вільний час. Післяобідні заняття для дітей з Боярки, Чернігова та Харкова проводить волонтерка з США — Шеррі Гразда, а також волонтерки з Канади — Наталя Костів та Кессіді Харк.

У ліцеї з Херсона заняття з волонтерами проходить о 9 ранку: навчання відбувається онлайн і адміністрація склала розклад з урахуванням зустрічей із носієм мови. Ранкове заняття для дітей з Херсона проводить австралійська волонтерка Сью Снелгроув. 

Як зазначають менеджери проєкту, волонтери мають працювати з учнями щотижня протягом щонайменше 3 місяців, також їм необхідно мати досвід навчання англійської як другої мови та досвід роботи з дітьми. Адже для занять треба скласти навчальну програму, зрозуміти, яким темам навчати дітей та яким чином це робити.

«Ми очікуємо, що завдяки цьому проєкту діти покращать свої розмовні навички та навички аудіювання через заняття з носіями мови, отримають позитивні враження від спілкування з людьми з інших країн, дізнаються нове про інші культури, оскільки для когось це перший такий досвід. Скажу, що  від початку співпраці дуже приємні враження: учительки зі шкіл дуже включені, стараються, щоби дітям ці заняття були корисні. Діти теж молодці — по 20-30 дітей приєднується в кожному класі, і вони намагаються щось говорити, навіть коли соромляться», — звертає увагу Олена Жупанова.          

Минулого навчального року команда проєкту проводила такі заняття для 15 класів із різних шкіл. У майбутньому планується продовження англомовних клубів для шкіл так довго, наскільки це буде потрібно та зважаючи на можливість шкіл та волонтерів.

«Україна розмовляє англійською» — проєкт, у межах якого відбуваються безкоштовні англомовні зустрічі з іноземними волонтерами для українських дітей, щоб не тільки покращити мовні навички, але й продемонструвати підтримку з усього світу, надати безпечний простір і спільноту, запропонувати можливості для отримання нових знань та дозвілля.

Проєкт вже залучив 170 викладачів – волонтерів з Канади, Австралії, Португалії, Австрії, Туреччини, США, Іспанії, Японії, Індії.

Проєкт здійснює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls»/@Teachers for Ukraine 

Японські волонтерки Сетско Тояма та Аяко Ойва провели 120 уроків англійської для дітей у нашому проєкті «Україна розмовляє англійською» і не збираються зупинятися. Учительки від початку повномасштабного вторгнення викладають англійську в проєкті й розповіли в інтервʼю, як інтегрують українську та японську культури в уроки, що в українських дітях вразило найбільше та що їх мотивує їх продовжувати викладання.  

«Щовівторка після уроку я згадую цю фразу: «Не всі герої носять плащі». Команда «Смарт освіти», волонтери та модератори, вчителі — усі герої, які намагаються, щоб діти відвідували цікаві уроки, на яких можна зосередитися аби відволіктися від реальності. А також вони прагнуть захистити права дітей навіть за цих складних обставин. Моя роль — помічниці супергероїні Сетско-сенсей, яка не тільки щедро надає свої дивовижні ресурси та досвід для планування щотижневих уроків, але також придумує нові ідеї та техніки, щоб навчати в доволі унікальному та часом складному середовищі», — каже вчителька англійської з Японії Аяко Ойва.  

Розкажіть, що вас спонукало, надихнуло приєднатися до проєкту «Україна розмовляє англійською»?

Сетско Тояма: Це було повідомлення, яке «Смарт освіта» надіслала іноземним вчителям у березні 2022 року. У ньому йшлося: «Діти не можуть вчитися у стресі. Потрібно відволікати їх від реальності. Нам потрібні веселі уроки». Це мене дуже глибоко зворушило. Щоби рости, дітям потрібно грати та вчитися у веселому та безпечному середовищі. Ніхто не може забрати щасливе дитинство та можливість навчатися. Я була вдячна, що знайшлася можливість з Японії підтримати українських дітей. Я подала заявку і провела свій перший урок 22 березня 2022 року. 

Мені пощастило, що троє моїх друзів незабаром доклали свої зусилля до навчання українських дітей онлайн. Аяко викладає зі мною, Хіроко допомагає мені з підготовкою ресурсних матеріалів, а Джунпей допомагає з технічними питаннями. Вони також зробили свій внесок в уроки та створили презентації про японські школи й культуру.

Які важливі для вас віхи сталися протягом цих двох років? Яким був ваш шлях у проєкті? 

Сетско Тояма: Віхами можу назвати два уроки. Один з них — урок з профорієнтації, який ми з Аяко проводили в середній школі. Його перервала повітряна тривога. Учителька підійшла до камери і сказала: «Вибачте, ми повинні бігти». Ми бачили, як учні та учениці вставали, пакували свої рюкзаки та виходили з класу. Один учень підійшов до камери, усміхнувся, склав обидві руки й попрощався. Вони діяли настільки спокійно і буденно, що мене глибоко вразило, наскільки сміливо діти проживали цей непростий момент. 

Ще один урок, який запам’ятався, — одна з відкритих зустрічей для маленьких дітей. Я прочитала «Рукавичку», мою улюблену українську народну казку, для чого використовувала двомовне видання англійською та українською мовами. Діти читали український текст, а я — англійський. Потім я показала велику рукавицю, яку зв’язала, поклала в неї маленьких іграшкових звіряток одну за одною й заохотила дітей переказати історію. Це був урок англійської мови, присвячений українській культурі, і нам усім сподобалося.

Поділіться, будь ласка, своїм підходом до ведення уроків. Що для вас важливо під час підготовки до уроку? Чи є у вас якийсь план або традиція? 

Сетско Тояма: Ми з Аяко намагаємося вивчити імена дітей, щоб звертатися за іменем. Вправні модератори допомагають нам, транслітеруючи назви з українським написанням на англійський алфавіт. Коли дитина піднімає руку, ми заохочуємо її говорити. Іноді діти хочуть показати нам свій малюнок або поробку. Ми також намагаємося показати їм справжні речі, такі як мандарин, хурма, рисова кулька, які в Японії звичайні, а в Україні — ні. 

В основному я складаю плани уроків і ми з Аяко проводимо заняття по черзі. Я намагаюся максимально використати наявність двох вчителів. Ми з Аяко можемо моделювати діалоги, запитання та відповіді та показувати, як брати участь у новій діяльності, імітуючи роль учня. Я також вважаю, що слухати, як дві вчительки говорять одна з одною англійською, є корисним для розвитку в дітей компетенції сприймати мову на слух. 

Я намагаюся дотримуватися звички починати урок з пісні «Доброго ранку» (Good Morning Song) і закінчувати урок піснею «До побачення» (Good-Bye). Наприкінці я підбиваю підсумок уроку, щоб діти могли бути впевненими, що не лише весело провели час, але й справді вчили англійську мову.

Які особливості ваших уроків? Який акцент ви робите на своїх уроках? (Можливо індивідуальний підхід, орієнтація на інтереси дітей тощо?) 

Сетско Тояма: Зі свого досвіду учительки, тренерки для вчителів й авторки підручників я зрозуміла, що книжки з картинками та музика — потужні інструменти для дітей, аби вивчати та сприймати англійську мову. Діти схоплюють ситуацію з ілюстрації та за допомогою уяви передбачають, що буде далі, а потім читають текст, суть якого вони вже зрозуміли з попередніх завдань.

Я вибираю дитячу книжку з малюнками та відповідною кількістю тексту, і складаю триетапний план:

• вправа перед читанням, під час якої діти попередньо вивчають важливі слова з історії, 
• сеанс спільного читання: учні та учениці можуть увімкнути звук і спробувати прочитати вголос, 
• підсумкове завдання, під час якого діти ще раз повторюють історію та лексику з неї.

Я часто додаю лексику, яку ми вивчаємо, та речення з цієї лексикою до знайомої мелодії, а діти співають і рухаються, щоб показати значення слів. Одним із прикладів є пісня: «Я хочу собаку. Я хочу собаку. Я хочу великого собаку. Я хочу собаку», на мелодію «Фермер в лощині». Ми змінили слово «великий» на інші прикметники, наприклад, «маленький», «сильний», «кумедний» і співали. Вивчати лексику через спів веселіше, аніж просто проговорювати ці речення з різними словами. Діти таким чином також ефективніше вивчають і запам’ятовують мову. 

Кожне заняття закінчується завданням на фонетику у форматі вікторини. Діти повинні вгадати 10 слів, які починаються з однакової букви та звуку, або 10 слів, які вивчили з казки. Аяко показує першу літеру та озвучує її, а потім повільно розкриває малюнок, пояснюючи його англійською, яка зрозуміла дітям. Вона так добре проводить це завдання, що діти його люблять і з нетерпінням чекають.

Який у вас досвід роботи з українськими дітьми? Чи зацікавлені вони в навчанні? Які захопливі історії вам запам’яталися (можливо, учні вас чимось вразили?) Що вас надихає бути волонтеркою у проєкті та навчати українських дітей? 

Сетско Тояма: Вони дуже прагнуть вчитися і не соромляться розмовляти англійською. Я думаю, що вони більше вивчають англійську як другу мову, а не як іноземну. Вони добре розуміють на слух і запитують, коли чогось не розуміють. Це ознаки того, що вони гарні учні. 

В учнях та ученицях поєднуються дитяча невинність та зрілі соціальні навички. Деяким дітям потрібен час, щоб відповісти, а інші — терпляче чекають своєї черги, щоб увімкнути звук і поговорити з учителем. Одним словом, вони милі молоді люди, і мені просто подобається з ними спілкуватися. Ось один приклад. Один учень зненацька запитав мене: «Скільки тобі років?» Я відповіла: «Мені сто років». Очі хлопчика розширилися, і він спитав: «Ти — відьма?» Ми всі тоді добре посміялися. 

Іноді діти дивують мене своїм несподівано багатим словниковим запасом. Після того, як ми прочитали японську народну казку (англійською мовою) про те, як старий обирає подарунок: на вибір є маленький або великий кошик. Діти передбачили, що старий вибере маленького. Один учень сказав: «Якщо старий вибере великий — він жадібний (greedy) й отримає у цьому великому кошику щось дуже погане, наприклад, бруд». Я похвалила його за те, що він знає слово «жадібний» (greedy), і він відповів, що навчився цього під час гри. 

Деякі діти цікавляться Японією та японською мовою. Ми з Аяко моделюємо японське привітання «Genki desuka?» «Genki desu», еквівалент «Як справи?» «Все добре». Іноді діти запитують мене: «Genki desuka?» японською мовою перш ніж ми почнемо урок. Це мене дуже тішить і виходить так, що вони підтримують мене навіть більше, ніж я їх.

Звідки ви черпаєте натхнення? 

Сетско Тояма: Звідусіль і постійно. Коли я бачу щось, що можна було би використати як матеріал для майбутніх уроків, то починаю думати про те, як я можу його оформити. Ідея визріває й перетворюється на конкретну діяльність або план. Один із прикладів — «Рукавичка». Я хотіла, щоб на уроці учні вивчали англійську мову та знайомилися з власною культурою одночасно. Я продовжувала шукати відповідну версію народної казки і знайшла двомовну книжку з картинками, яку змогла використати на уроці. 

Аяко Ойва: Я знайомлюся з чудовими українськими дітьми, вивчаю їхню унікальну мову, культуру та погляди, і в той же час я дізнаюся, що українські та японські діти мають багато спільного. З деякими дітьми я зустрічаюся лише один раз, тому намагаюся цінувати цю можливість. А про деяких дітей я дізнаюся більше, оскільки вони часто приєднуються до занять протягом досить тривалого періоду часу. Є одна дівчинка, яка відвідує наші заняття протягом останніх двох років і ні разу разу не пропустила жодного уроку. Ми бачимо, як вона починає вільно розмовляти англійською, а також — як дорослішає. Коли я вперше долучилася підтримати цей проєкт, то і не очікувала, що у мене буде така учениця, як вона, з якою я зустрічаюся щотижня, відчуваю до неї таку близькість і переживаю, аби вона була в безпеці.

Що спонукає вас рухатися вперед і продовжувати волонтерство в проєкті? Які ваші плани (щодо проєкту та загалом)? 

Сетско Тояма: Це діти, які відвідують уроки. Зустрічатися з ними щотижня — важлива частина мого життя. Команда «Україна розмовляє англійською» надає підтримку та спрямовує нас. Модератори чудово нас підтримують, і ми їм дуже вдячні за те, що заняття проходять безпечно та успішно. Ми, команда Японії, хотіли б продовжувати наші зусилля, щоб пропонувати уроки до тих пір, поки в них буде потреба. Мир запанує, а діти виростуть. Чи згадають вони через багато років вчителів-іноземців, які їх навчали? Я сподіваюся, що вони будуть пам’ятати, як вивчали англійську мову в японських учителів.

Аяко Ойва: Іноді мене запитують, що спонукає мене продовжувати волонтерство в проєкті «Україна розмовляє англійською». Я це роблю для себе. Якщо бути точною, то для себе майбутньої. Я рішуче виступаю за справедливість. Я за мир. Я за дітей і права дітей бути дітьми, отримувати освіту і жити щасливим дитинством. Я за Україну. Я відчувала себе такою безсилою, коли в лютому 2022 року почалося вторгнення. Через роки, озираючись у минуле, я не хочу казати, що прожила цей час, нічого не зробивши для України. Я хочу пишатися і розповідати своєму синові та учням, що я щось таки робила і була помічницею супергероїв.

А ми пишаємося і дякуємо кожному волонтеру й волонтерці за підтримку українських дітей і віру в нас. Проєкт «Україна розмовляє англійською» втілює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls»/Teachers for Ukraine

Найближча зустріч з групою «Казки і Таланти» відбудеться вже 17 липня.

Розклад і деталі занять доступні в Телеграм-каналі проєкту.

«Смарт освіта» поспілкувалася з учасником групи Роном Ніколом, аби познайомитися ближче з ініціативою волонтерів на пенсії.

Про створення ініціативи

За словами Рона, концепція групи «Казок і талантів» (спочатку називалася «Книги та настільні ігри») виникла ще у 2016 році в результаті співпраці між медсестрою психіатричної школи Ебботт Марді Хардт і працівницею Асоціації літніх людей Шеллі Сабо. 

Ідея полягала в тому, щоб пенсіонери приходили до школи, аби спілкуватися з дітьми, розповідаючи їм історії та граючи в настільні ігри. Коли акцент на настільних іграх зменшився, назву змінили на «Казки і таланти». А після початку пандемії Covid-19 волонтери створити онлайн версію програми, опанували трансляції в ZOOM і продовжували заняття з дітьми.

Як група долучилася до проєкту «Смарт освіти» і почала проводити уроки для дітей в Україні?

Як згадує Рон, навесні 2022 року з його донькою Лаурою, яка працює у Fort Edmonton Park, зв’язався Девід Фалконер – директор однієї з канадських шкіл та засновник організації Classrooms Without Walls. Він запропонував зробити трансляцію в ZOOM для дітей в Україні про цей історичний парк.

«Лаура та її колеги провели зустріч і, знаючи про мою роботу в школі Ебботт і про те, як ми розробили трансляції в ZOOM для школярів, Лаура запитала мене, чи можуть вчителі Tales and Talents допомогти. Наші волонтери з ентузіазмом погодилися, ми зв’язалися з Девідом і наша перша трансляція в Україні відбулася 24 травня 2022 року», – розповідає Рон.

Відтоді понад два роки поспіль українські діти віком від 4 років щомісяця долучаються до занять із групою вчителів на пенсії та дізнаються багато цікавого. Самі ж діти – це головний мотиватор, кажуть волонтери.

Своєю діяльністю вчителі прагнуть: 

• Показати дітям і батькам в Україні, що люди в усьому світі вболівають за них і хочуть допомогти, чим можуть;
• Поділитися історіями та активностями з дітьми, аби трохи відволікти від щоденних труднощів, із якими вони стикаються;
• Допомогти дітям підвищити рівень володіння англійською мовою;
• Поділитися з дітьми інформацією про їхню частину Канади.

«Я думаю, що момент, яким ми найбільше насолоджуємося під час наших щомісячних зустрічей, – це спілкування з дітьми, їхні запитання, малюнки, домашні тварини та м’які іграшки, історії, якими вони діляться з нами. З часом ми почали впізнавати дітей, які відвідують заняття регулярно і, відверто кажучи, дуже вражені їхньою англійською, артистичними здібностями та ентузіазмом. Волонтери групи «Казки і таланти», які проводять заняття в Україні, із нетерпінням чекають на наші щомісячні трансляції та на задоволення, яке вони створюють для дітей. І ми дуже цінуємо роботу команди «Смарт освіти» та людей «за лаштунками», які роблять ці уроки можливими».

Ми раді, що маємо таких чудових вчителів і партнерів протягом стількох років. Дякуємо, що залишаєтеся з дітьми та з Україною!

Проєкт  “Україна розмовляє англійською” здійснює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls».

На конференції вчителі мали можливість познайомитися ближче зі «Смарт освітою» та між собою, обговорити спільні заняття та обмінятися досвідом.

«Наш проєкт – це наразі один із найбільших волонтерських освітніх проєктів в Україні. Учителі-волонтери проводять уроки щодня шість днів на тиждень. Вони донатять свій час, надають свою підтримку та тепло українським дітям. Багато хто з них навчає у проєкті вже понад два роки. Тому для нас важливо було зібратися з ними разом, нехай навіть онлайн, подякувати і обговорити наші майбутні плани», – говорить Олена Жупанова, менеджерка проєкту.

Готуючись до конференції діти-учасники проєкту підготували малюнки, як вони бачать своїх наставників. А вмілою рукою художниці картинки перетворилися на постер, який презентували на зустрічі з вдячністю від дітей.

Нагадаємо, що проєкт «Україна розмовляє англійською» один із тих ініціатив, які ГО «Смарт освіта» створила у відповідь на виклики повномасштабного вторгнення. Його мета – забезпечити безоплатні англомовні зустрічі для українських дітей, аби не лише покращити мовні навички, але й продемонструвати підтримку з усього світу, надати безпечний простір і спільноту, запропонувати можливості для отримання нових знань та дозвілля.

Теми занять для дітей найрізноманітніші: подорожі лісами Амазонки, вивчення підводного світу з океанологами, програмування, музика, природничі науки, йога, малювання, навіть фокуси та ще багато іншого. Учителі-волонтери доєднуються з різних куточків планети, що сприяє зміцненню зв’язків з різними світовими культурами.

Долучатися до зустрічей та отримувати анонси подій можна в Телеграм-каналі проєкту.

Проєкт  “Україна розмовляє англійською” здійснює ГО «Смарт освіта» у партнерстві з «Classrooms Without Walls».

Олена Жупанова, менеджерка проєкту розповідає:

«Якось один хлопчик захоплено сказав: «Я ніколи не розмовляв з людьми з інших країн, це вперше в житті!». Надихає, що наші українські вчителі охоче реєструють класи на заняття і готові приєднуватися разом з ними після уроків, і навіть у п’ятницю ввечері.

Розчулило, коли запитала волонтера Адама з Японії, чи зможе він долучатися в наступному році? Відповів: «Проводитиму стільки, скільки потрібно. Навіть до кінця війни».

«Україна розмовляє англійською» – один із тих проєктів, які ГО «Смарт освіта» створила у відповідь на виклики повномасштабного вторгнення. Перші кроки у його втіленні робили освітянки Дарина Сіжук та Лідія Поворознюк у лютому 2022 – тоді уроки проводилися і англійською, і українською. Згодом нашу ідею підтримав директор канадської школи Дейвід Фалконер, який не лише допоміг залучити більшу частину іноземних волонтерів з усього світу, а й заснував ініціативу «Classrooms Without Walls», що й донині підтримує наші освітні ініціативи.

Уже у вересні проєкт очолила Олена Жупанова, і донині у ньому викладають лише іноземні вчителі-волонтери, які допомагають дітям вивчати англійську. У день народження проєкту команда зібралася разом, аби провести святкове заняття з українськими дітьми, серед яких є й ті, хто з проєктом від початку.

Мета «Україна розмовляє англійською» полягає в тому, щоб забезпечити безоплатні англомовні зустрічі для українських дітей, аби не лише покращити мовні навички, але й продемонструвати підтримку з усього світу, надати безпечний простір і спільноту, запропонувати можливості для отримання нових знань та дозвілля.

Окрім того, підвищення рівня англійської допомагає українським дітям та підліткам зменшувати споживання російськомовного контенту та заміщувати його англомовним.

«Мені «Смарт освіта» дуже допомогла – моя розмовна англійська стала набагато кращою. Найбільше мені подобається, що в кожному вчителі є щось особливе, те, що я можу дізнатися. Наприклад, від викладача із Туреччини я вивчила деякі турецькі слова, дізналася про його життя, і це цікаво. У кожного вчителя є своя, як кажуть, родзинка, яка мене приваблює.

Ну і, звісно, мені подобається, що на цих уроках можу вільно розмовляти англійською – тобто, практикую себе. А ще я спілкуюся з деякими дівчатами з проєкту, і покращую з ними й українську», – ділиться учасниця проєкту Поліна Борисенко.

Під час онлайн-занять діти мають можливість поспілкуватися з англомовними волонтерами з усього світу на різноманітні теми. Зокрема:

• програмування та математика,
• читання та обговорення книг,
• англійська для дітей молодшого віку,
• уроки з малювання,
• розмовні клуби для підлітків,
• музика, лялькові театри та майстерки,
• сторітелінг-клуби,
• природознавчі заняття тощо.

До проєкту долучаються і зіркові гості: астронавт Кріс Хетфілд, фокусник Кріс Пілсворт, режисер Сергіо Наваррета, телеведучий та автор Боб Макдональд. А також океанологи Ocean Wise, бібліотекарі Edmonton Public Library, працівники NASA, успішні ІТ-розробники та багато інших.

«Я розумію, наскільки англійська мова важлива у нас час, адже кожна професія і кожна робота потребує знань цієї мови. Минулої весни моя мама знайшла інформацію про ваш проєкт, я обрала теми, які мені подобаються, і почала приєднуватися до занять. З першого уроку і донині мої улюблені заняття – з Ельзою Канаріо. Вона дуже цікаво проводить уроки, завжди дає цікаві теми, організовує інтерактиви, тому з нею навчатися ніколи не нудно», – розповідає учасниця проєкту Флоріана Раку.

Слідкуйте за новинами проєкту та розкладом занять у нашому телеграм-каналі.

Завдячуємо реалізації проєкту Educo Foundation, Девіду Фалконер та Маргіт Мюллер – співзасновникам ГО “Classrooms Without Walls”, Ocean Wise Conservation Association, EPLdotCA, Strive2Thrive та усім нашим волонтерам.

У березні 2022 року, на наш запит, Дарина Сіжук з Кембриджського центру розсилала електронні листи іноземним школам із проханням провести безоплатні онлайн-уроки для українських учнів. На тому кінці світу та монітору, у невеликому містечку за Полярним Колом, за подіями в Україні слідкував Дейвід Фалконер – директор канадської школи. Співпереживав і роздумував, як підтримати українські родини. Відповідь на наш електронний лист була для нього очевидною:

“На зустрічах діти питали мене, чи знаю я, що в них відбувається, чи я люблю Україну… Це прості запитання, які насправді означають: “ми сильно страждаємо, і нам цікаво, чи когось поза Україною це турбує”. І я казав їм: “Так, є багато людей, яким не однаково. Мені не однаково!””

Спочатку Дейвід проводив зустрічі самостійно. А згодом запропонував і своїм колегам долучитися до занять. Майже половина волонтерів та волонтерок на проєкті залучені за підтримки Дейвіда: з Канади, США та Австралії. Зокрема, канадські океанологи з центру Ocean Wise, астронавт Кріс Хедфілд, фокусник Кріс Пілсворт та багато інших.

Проте співпрацею з Україною Дейвід не обмежився. Отриманий досвід допоміг зрозуміти, що такі програми потрібні для дітей та молоді й в інших конфліктних регіонах по всьому світу. Так утворилась ініціатива Classrooms Without Walls (CWW).

Зараз CWW розвиває чотири програми: «Вчителі для України», «Вчителі для М’янми», «Вчителі для Афганістану» та Міжнародна молодіжна група «Вітри змін».

Оскільки зустрічі проходять в онлайн-форматі, ми мріяли хоча б колись познайомитися з наставником проєкту наочно. І ось майже через два роки плідної співпраці й сотні зустрічей через екран, команда “Смарт освіти” вперше зустріла Дейвіда у Києві. Гуляли столицею, показали історичні місця: від Софії за часів Київської Русі, до подій Майдану у 2014 та знищену російську техніку з передової.

“Невже це відбувається насправді, невже, за скільки часу, ми бачимося “в живу””, – часто повторював Дейвід.

Він із захватом ділився власним здобутим досвідом, розповідав про підтримку українських дітей міжнародного масштабу. Неодноразово Дейвід говорив про важливість споживання українською молоддю англомовного контенту, оскільки знання мови віддаляє її від російськомовної інформаційної продукції. Три дні пролетіли: додому Дейвід повернувся з величезною нашою вдячністю і книгами про становлення України та збройної агресії рф в Україні. 

Ми раді, що зустріли такого ДРУГА, міцність співпраці та підтримки якого за тисячі кілометрів від України з часом лиш міцнішає. Дякуємо, що залишаєтеся з нами та з Україною!

Станом на січень 2024 року до проєкту залучено 154 вчителі-волонтери, які провели 1 500 онлайн-уроків для понад 55 000 українських учнів (зверніть увагу, що кількість учнів не є точною, оскільки реєстрація на більшість занять не є обов’язковою).

Також у рамках цієї ініціативи наразі у школах триває 12 курсів.

Завдячуємо реалізації проєкту Educo Foundation, Девіду Фалконер та Маргіт Мюллер – співзасновникам ГО “Classrooms Without Walls”, Ocean Wise Conservation Association, EPLdotCA, Strive2Thrive та усім волонтерам.

Тож готуйте чай з печивом – адже сьогодні на вас чекає справді надихаюча історія 11-річної харківʼянки.

Про життя Поліни

Поліна народилася і виросла у Харкові. З початку повномасштабної війни разом з сімʼєю на деякий час виїхала у Вінницьку область, проте повернулася у Харків заради дідуся і бабусі, які досі проживають у 13 кілометрах від кордону з країною-агресором. Вже 3-тій рік дівчина навчається у онлайн-форматі і розповідає, що їй дуже не вистачає живого спілкування з однокласниками.

“Якщо брати школу, то я не знаю, як це – бігати по кабінетам. Я давно не бачила своїх однокласників – з четвертого класу, бо почався карантин. Ось напередодні першого вересня нам деякі підручники надрукували, і ми могли підійти їх забрати. Деяких своїх однокласниць я змогла побачити – привіталася, ми трішки поговорили, і це все.

Дякую, що є онлайн, і я маю змогу хоч якось навчатися і отримувати інформацію, але мені все одно хочеться більше офлайну.”

Тим не менш, дівчина, як і багато хто з нас, звикає до такого онлайн-життя. Проте не засидітись за ноутбуком їй допомагає спорт.

“Я 5 років займалася у Харківській ЮСША з фігурного катання. Але зараз у Харкові немає льоду, де я можу тренуватися, бо він потребує дуже багато електроенергії, а в Україні поки такої можливості немає.

Крім того, десь на початку війни прилетіло у ту будівлю, в якій я займалася. Зараз зовні все начебто добре, а як всередині – не знаю, ми туди не заходили. У мене навіть 23 лютого були змагання, а 24 лютого там мала виступати доросла група. Але все, я в школу більше так і не потрапила.

Та нічого, я ходжу на заняття з підтримки фізиної підготовки і планую повернутися у фігурне катання після перемоги. Мені дуже подобається цей спорт – я сама його обрала. До війни у мене було вже дві програми, я танцювала їх на льоду, і навіть маю власні ковзани.”

Заняття від “Смарт освіти” та волонтерство

Поліна розповіла, що з дитинства любила вивчати англійську мову. Тим паче, для реалізації її мрії – навчатися за кордоном – це було вкрай необхідно.

Заняття у проєкті “Україна розмовляє англійською” дівчині порекомендувала її вчителька.

“Мені “Смарт освіта” дуже допомогла – моя розмовна англійська стала набагато кращою. Найбільше мені сподобалось, що в кожному вчителі є щось особливе, те, що я можу дізнатися. Наприклад, від викладача із Туреччини я вивчила деякі турецькі слова, дізналася про його життя, і це цікаво. У кожного вчителя є своя, як кажуть, родзинка, яка мене приваблює.

Ну і, звісно, мені подобається, що я на цих уроках можу вільно розмовляти англійською – тобто, я практикую себе. А ще я спілкуюся з деякими дівчатами з проєкту, і практикую з ними ще й українську.

Єдине, чого не вистачає, – мені хотілося б зустрітися з вчителями офлайн і просто поговорити.”

Проєкт “Україна розмовляє англійською” активно діє з лютого 2022 року, до занять долучилося вже майже 44 тисячі учнів віком 2-18 років. Програму здійснює ГО “Смарт освіта” за підтримки Educo Foundation у партнерстві з ГО “Classrooms Without Walls”.

Заняття проводять учителі-волонтери з усього світу: Канади, Австралії, Португалії, Австрії, Туреччини, США, Іспанії, Японії, Індії та ін. Проєкт залучив вже понад 140 викладачів та навіть деяких зіркових гостей – зокрема, астронавта Кріса Хетфілда, фокусника Кріса Пілсворта, режисера Сергіо Наваррета, телеведучого та автора Боба Макдоналда.

Заняття з англійської допомогли Поліні почати волонтерити у ролі перекладача, і дівчина вже півроку допомагає канадській організації підтримувати українських дітей.

“Я волонтер у організації “H.U.G.S.”, ми займаємось з дітками-переселенцями з Харківської області (Куп’янськ, Вовчанськ тощо). У мене роль перекладача – в організації є деякі англомовні волонтери, але не всі діти знають англійську.

Потрапила я туди випадково. Тобто, я хотіла стати волонтеркою, але не було якихось зачіпок чи пропозицій. І так вийшло, що я одного разу була з мамою в магазині і зустріла там голову організації – Paul Hughes. А магазин якраз зачинявся, тож я підходжу до нього і кажу йому англійською: “Вибачте, магазин зачиняється”. Йому настільки сподобалась моя мова, що він почав запрошувати мене на всілякі програми, а потім я стала повноцінною волонтеркою у організації, і мені там дуже подобається.”

Про майбутню професію

Заняття спортом привели Поліну до розуміння бажаної майбутньої професії – дівчина наразі мріє стати поліцейською.

“Колись раніше мені подобалися професії дизайнера одягу і перекладача, але зараз я хочу вступити навчатися на поліцейську. Мені в дитинстві просто подобалась, напевно, їхня форма одягу. Але зараз мені все у цій роботі підходить – вони мають благородну мету і спортивні, а я ще з дитинства хотіла професію зв’язати зі спортом.”

Навчатися Поліна завжди мріяла за кордоном, проте на наше запитання “Чи хоче вона залишитися жити у іншій країні?” відповіла чітке “Ні”.

“Навчатися за кордоном я хотіла більше тому, що там я можу знайти англомовних друзів, однокласників, одногрупників. А потім я, звісно, хочу повернутися до України і до Харкова. Я думала, що поїхати буде дуже легко, але під час виїзду у Вінницьку область через війну зрозуміла, як сильно хочеться додому. І коли я сюди повернулася, тут, знаєте, прямо такий дух мене залишився. Думаю, що навіть якщо я б хотіла поїхати жити кудись назовсім, то просто не змогла б. Я стовідсотково все одно повернуся до Харкова.”

Про війну та її наслідки

Про війну Поліна розповідає спокійно – хоч із сумом, але і з дорослим усвідомленням усього, що відбувається у нашій країні.

“Після повернення у Харків ми їздили на Північну Салтівку, всі про неї знають. Так, там насправді дуже багато зруйновано, і це справді місто привидів. Там просто немає жодного дому, який би був без чорних цяточок, без вибитих вікон.

Як на мене вплинула війна? Ну як сказати – кожен день начебто такий, який він був, але це вже інше життя. Тобто, ти не розумієш, що буде через секунду, ти не знаєш, чи вийдете ви в школу в цьому році. Є якась завжди стурбованість. Особливо, коли тебе будять вночі, і ти такий: “Ой, хоч би просто тривога, нічого більше”.

А загалом через війну я дорослішаю – була маленька, тепер не маленька. Мені сподобалось, що всі стали патріотами. Я взагалі раніше 90% свого життя розмовляла російською, а зараз почала вільно формулювати думки українською. Але я також розумію, чому деяким людям важко повноцінно перейти на українську. Знаєте, на цю тему є прикол в Одесі: “Як я можу розмовляти українською, якщо у мене українську в школі російською викладали?”. Проте мені самій вчити українську дуже подобається, як і англійську.”

Ну і на завершення – трохи мрій

“Зараз в Україні одна мрія – це перемога і мир. Та якщо мріяти далі, то я б хотіла подорожувати – поїхати у Діснейленд, у Гоґвортс. Але, знаєте, я хочу поїхати у мирний час, коли розумітиму, що у Харкові і в Україні все добре. Зараз я нікуди не хочу виїжджати, бо не залишу тата тут одного. А як інші люди на всю війну виїжджають за кордон – не розумію, я так не можу.

Також я раніше хотіла собі сестричку, але зараз розумію, як це важко, – сидіти з нею вдома, коли хтось кличе гуляти. Тож уже не хочу

Ну і ще у мене була мрія знятися в якомусь фільмі. Я, звісно, вже знялася в одному, коли у нас німецькі журналісти брали інтерв’ю про Харків, але хочу ще. Ось скоро має вийти новий Гаррі Поттер, і я навіть їм писала: “Може, знайдеться для мене якась роль, напишіть, будь ласка”. Звісно, ніхто не відповів, але я точно колись знімуся, тому чекаю нашої перемоги і вчу англійську зі Смарт освітою”.

Авторка: Ольга Лещик

До безоплатних онлайн-занять може доєднатися будь-яка дитина віком 2-18 років.

Розклади занять та новини проєкту можна знайти у Telegram-каналі проєкту або ж нижче у статті:

Загальний розклад на жовтень:

Розклад на цей тиждень:

Зокрема, на цьому тижні на вас чекають оригінальні зустрічі:

5 жовтня – Інтерактивне розмовне заняття від бібліотеки Едмонтона.
Вестиме: Edmonton Public Library team.

6 жовтня – захоплива математика англійською з Марією Дружковою, засновницею Natural Math та Natural Math Alliance, співавторкою книг із захопливої математики для дітей та батьків, США.

7 жовтня – Лялькові історії англійською з Рут Інґальсрад, лялькаркою з Японії.

Проєкт здійснює ГО “Смарт освіта” за підтримки Educo Fundation у партнерстві з ГО “Classrooms without walls”.